АНОНС: "Проросійський сепаратизм у Галичині" — дискусія в Києві

Дискусійний клуб "Розбудова нації" запрошує на розмову на тему "Проросійський сепаратизм у Галичин".

У рамках заходу:

- Презентація нової книги активіста та кандидата історичних наук Віталія Гайсенюка "Початок кінця. Москвофіли у Великій війні (1914—1918)".

- Дискусія за участі дослідника історії Юрія Юзича, який мав дипломну роботу на тему руху москвофілів у Галичині.

 

Монографія "Початок кінця. Москвофіли у Великій війні (1914-1918)" присвячена темі злету, а потім падіння проросійського руху у Галичині й на Буковині в роки Першої світової війни.

Книга має значну актуальність нині, адже проводить паралелі між проросійським сепаратизмом на сході України та історічної давнини (на заході). 

Пропонована праця є результатом 5-річної дослідницької роботи над темою та стане в пригоді усім, хто цікавиться історією проросійських сепаратистських рухів на українських землях.

Віталій Гайсенюк — кандидат історичних наук, закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федькоеича.

 

Середа, 29 березня 19.00

Місце: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9.

Організатори: Спілка української молоді в Україні (Київ) та Молодіжний націоналістичний конгрес.

Вхід вільний за умови онлайн-реєстрації.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.