Найбільшу базу генеалогічних даних України обіцяють викласти в Інтернет

Компанія Runsite завершила оцифровку списків повнолітніх мешканців 39 сіл Волинської, Рівненської та Тернопільської областей за 1931-й рік.

Про це сповістив співвласник компанії Ігор Гошовський на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Загалом, за три роки роботи загальна база осіб народжених з 1650-й по 1920-й рік сягнула вже 1 млн 766 тис. 961 особу.

Весною, коли база сягне 2 млн осіб, компанія обіцяє оприлюднити базу онлайн. За словами Гошовського, це буде найбільша з існуючих пошукових баз з генеалогії в Україні, яка покриватиме всю територію держави. 

Як виглядають один із оригінальних документів та іменний список у базі даних

Утім, як каже Гошовський, попереду ще дуже багато неопрацьованих документів.

Перші на черзі – "Пам’ятні книги" всіх українських губерній, адресні книги Одеси, Харкова, Львова, галицькі "шематизми", списки виборців у сейм, списки мешканців, опубліковані газетами ХІХ століття.

Крім того, продовжується робота над оцифровкою метричних книг.

Щоб пришвидшити процес оцифровки і поповнення бази, компанія потребує двох працівників на постійній основі.

Тому компанія закликає, в першу чергу, бізнес долучитися до цього проекту і профінансувати дві ставки. Контактувати можна через електронну пошту info@runsite.com.ua.

"Runsite" запевняє, що проект буде реалізований власними силами в будь-якому разі, але з допомогою партнерів це можна було б зробити значно швидше.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.