У Києві може з'явитися вулиця імені діячки ОУН Людмили Фої. ДОКУМЕНТ

Київска міська державна адміністрація рекомендує перейменувати вулицю Генерала Наумова на вулицю Людмили Фої.

Про це написав історик, дослідник біографії Людмили Фої Володимир Іванченко у "Фейсбуці". Він же був й ініціатором пропозиції по перейменуванню.

3 жовтня Комісія з питань найменувань КМДА на своєму засіданні рекомендувала Київському міському голові внести на засідання Київської міської ради подання перейменувати вулцю Наумова у Святошинському районі столиці на вулицю Фої. 

Громадське обговорення на сайті КМДА показало, що за зміну назви вулиці виступають 773 осіб, що проголосували, при 549 проти.

 

ДОВІДКА:

Михайло Наумов (1908 - 1974) - генерал-майор, діяч радянського партизанського руху в Україні (1941-1944), високопосадовець НКВД, Герой Радянського Союзу. Росіянин. Служив у Прикордонних військах ОГПУ - НКВД (1930-1941). Боєць, начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області (1942-1943), командир з'єднання партизанських загонів ім. Хрущова (з'єднання Українських кавалерійських загонів, 1943-1944).

Здійснив низку успішних кавалерійських рейдів Центром, Півднем і Заходом України: Степовий (лютий - квітень 1943 року); рейд Київищою і Житомирщиною (12 липня - 22 грудня 1943 року); Хрущовський (Західний) рейд (22 січня - 22 березня 1944 року).

Після війни продовжив службу в Прикордонних військах. Начальник Управління НКВД Чернівецької області (1946 - 1951), начальник Управління НКВД Ленінграда і Ленінградської області (1951-1953), начальник Внутрішніх військ УРСР (1953-1960).

Людмила Фоя (1923 - 1950) - член ОУН(б) з 1942 року, учасниця антнімецького підпілля в Києві. У 1944 році заарештована НКВД, завербована під псевдо "Апрельськая". У травні 1944 року випущена з метою проникнути в підпілля на Волині.

На допиті Служби безпеки ОУН розповіла про завдання НКВД і погодилася стати учасницею оперативної гри з радянськими спецслужбами. Завдяки Фої протягом липня 1945 - серпня 1946 року СБ ОУН змогла ліквідувати трьох агентів, яких НКВД намагався впровадити в структури ОУН. Застрелилася, аби не потрапити а полон в бою із Внутрішніми військами МГБ.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.