Суд відібрав у компанії Warner права на пісню "Happy Birthday to You"

Компанія Warner/Chappell не має авторських прав на популярну у світі пісню "Happy Birthday to You".

Відповідне рішення виніс окружний суддя Джордж Г. Кінґ, повідомляє History.

"Пісня існує вже 120 років, але потрапила до заголовків завдяки найбільш відстежуваній юридичній битві - зазначає видання. - Суд повернув пісню у громадське володіння".

Суддя ухвалив, що придбані компанією права дійсні тільки щодо певних аранжувань, але недійсні щодо самої пісні.

Мелодію пісні склали сестри Мілдред і Патті Гілл зі штату Кентуккі в 1893 році. Їхня версія називалася "Доброго ранку всім" (Good Morning to All). Сестри передали права на мелодію і її аранжування на піаніно компанії Summy Co., яка й опублікувала пісню у збірнику "Співані оповіді для дитячого садка" (Song Stories for the Kindergarten).

 

У 1935 році Summy Co. зареєструвала авторські права на версію "Доброго ранку всім" зі словами Happy Birthday to You.

У 1988 році Warner/Chappell викупила ці права у правонаступника Summy, заплативши за ліцензію $25 млн.

На цій ліцензії компанія Warner/Chappell заробляла близько $2 млн на рік, отримуючи роялті щоразу, коли хтось використовував пісню в кіно, рекламі або будь-якому іншому публічному продукті.

Справу проти компанії було відкрито в 2013 році за скаргою Дженніфер Нельсон - автора документального фільму про одну з найвідоміших пісень у світі. За використання композиції Warner зажадала від режисерки $1,5 тисяч.

Процес привернув загальну увагу, ставши прикладом того, як приватна корпорація отримує контроль над спільним для багатьох людей культурним артефактом. "Зазвичай люди просто вражаються: "Як хтось узагалі може заявляте виключне право на таку пісню?!" - прокоментував ситуацію один із юристів позивача.

Інші матеріали за темами Музика та Право

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.