Спецпроект

ЗАПАЛІТЬ СВІЧКУ НА ВІКНІ. СУБОТА, 16:00

У суботу, 23 листопада, у Києві відбудуться пам’ятні заходи до 80-х роковин Голодомору-геноциду 1932-33 років. Апофеозом стане традиційна громадянська акція пам'яті - коли почне сутеніти, українці запалять у вікнах своїх будинків свічки.

Громадський комітет із ушанування пам’яті жертв Голодомору запрошує киян і тих, хто має нагоду бути у столиці, зібратися для спільного вшанування загиблих від насильницької голодної смерті.

23 листопада, субота. 14:00. Пам'ятні заходи розпочнуться з жалобної ходи від метро "Арсенальна" до Національного меморіалу жертв Голодомору. (Київ, вул. Лаврська, 3)

Напередодні в обласних центрах України відбувалися акції "Послання пам’яті", під час яких українці на великому полотні писали свої звернення до нащадків, яким випаде нагода через 20 років відзначати 100-ті роковини Голодомору в Україні.

Перед початком ходи молодь збере ці частини полотен, привезених з різних регіонів, у великий банер, який нестимуть спереду колони. Пізніше такі послання увійдуть у новий том Національної книги пам’яті.

О 15:00 біля Національного меморіалу жертв Голодомору розпочнеться панахида за участю більшості християнських конфесій України. Запрошені представники всіх церков та релігійних організацій в Україні, дипломатичні представники, громадськість.

О 16:00 після загальнонаціональної хвилини мовчання розпочнеться акція "Запали свічку пам’яті". Біля Національного меморіалу жертв Голодомору в цю суботу запалає понад 10 тисяч свічок.

Традиційно українці о 16:00 запалять свічки пам’яті на своїх вікнах.

Жалобні заходи також пройдуть на центральних площах усіх обласних центрів України: загальнонаціональна хвилина мовчання та акція "Запали свічку пам’яті". Пом’януть жертв Голодомору 23 листопада і в багатьох країнах світу.

Анонс заходів можна переглянути тут.

Як відомо, напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору 21-22 листопада відбудеться Міжнародний форум до 80-х роковин Голодомору.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.