Кернес не послухав учених Кембриджа і Колумбії

Депутати міської ради Харкова вважають незаконним встановлення дошки лауреату Шевченківської премії, викладачу Гарвардського та професору Колумбійського університетів Юрію Шевельову на центральній вулиці міста.

"За" проголосували 65 депутатів, четверо висловилися проти, три депутати міської ради утрималися.

Мер Харкова Геннадій Кернес пообіцяв відкликати тепер свій підпис, яким він дозволив увіковічити всесвітньо відомого науковця.

Дискусія про життя і діяльність Шевельова у Харкові під час окупації тривала більше години. Під час розгляду питання виступали обидві сторони топонімічного конфлікту.

Співголова Харківської правозахисної групи Ірина Рапп зазначила, що вчений не працював з нацистами, а займався виключно науковою діяльністю.

Професор Ігор Муромцев доводив, що роботи Шевельова вивчають зараз в Україні, він є почесним доктором харківського університету і дуже багато зробив для міста.

Головний обвинувачував Нісон Ройтман, який представляв антифашістську громадську організацію, заявив, що ніхто не заперечує наукових досягнень вченого, але Шевельов друкувався у німецькій газеті під час окупації, а таким людям не варто ставити дошки.

Свою думку з цього приводу висловили губернатор Михайло Добкін, якій спеціально прийшов на сесію і міський голова Харкова Геннадій Кернес.

Мер заявив, що спеціально звертався до СБУ, але там документів про Шевельова не знайдено, окрім газетних публікацій. Він наголосив, що нібито мешканці будинку, де встановлена дошка, звертались до нього з проханням її зняти, а наостанок зауважив, що Шевельов зайняв квартиру вбитого єврея, якого розстріляли фашисти Дробицькому яру.

Депутати підтримали міського голову і вирішили зняти пам'ятну дошку Шевельову. Генадій Кернес публічно підписав доручення її демонтувати.

Статтю Володимира Чистиліна "Про Юрія Шевельова. Спеціально для Добкіна" читайте у рубриці "Колонки"

Як відомо, напередодні до міської ради Харкова із відкритим листом звернулися науковці провідних західних університетів: Кембріджу (Британія), Колумбійського, Канзаського, Ратгерського університетів, університету Нортвестерн (США), а також університету Альберти (Канада).

У своєму зверненні Науковці засудили "наклепницькі, голослівні твердження деяких осіб" щодо професора Шевельова.

"Звинувачення щодо діяльності професора Шевельова під час Другої світової війни вперше з'явились на початку 1960-х років і походили від КГБ, - наголошують автори листа. - Ці звинувачення були ретельно досліджені численними американськими державними установами та Колумбійським університетом, де викладав професор Шевельов. Всі вони були повністю і однозначно відкинуті".

На початку вересня у Харкові раніше запланованого відкрили меморіальну дошкууродженцю міста, мовознавцю-славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову. Спершу міська влада надала всі необхідні дозволи, але потім раптом передумала.

Тоді ж голова Харківської ОДА Михайло Добкін у своєму твіттері назвав науковця "фашистским пособником", а ініціаторів встановлення пам'ятної дошки (серед них опозиціонер Арсен Аваков і поет Сергій Жадан) "фашистськими мерзотниками".

Пізніше один із блогерів нагадав Добкіну, що у 2010-му році його соратник по Партії регіоніввідкрив у Харкові пам'ятний знак командиру "Російського охоронного корпусу" у складі армії Третього рейху Борису Штейфону. За такий учинок "регіонал" навіть не був виключений із партії.

У листопаді 2010 року в Харкові невідомими було знищено пам'ятну дошку кардиналу УГКЦ Йосипу Сліпому. У лютому 2011-го її відновили за спільною ініціативою харківської і львівської властей.

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Читайте також інтерв'ю Юрія Шевельова для УП (2002)

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.