Спецпроект

У Львові пройде виставка ритуальних предметів юдаїзму

29 серпня у Львівському музеї історії релігії відкриється виставка "До і після".

Основа виставки - одинадцять ритуальних юдейських срібних предметів. Протягом останніх шести років їх відреставрував відомий в Україні ювелір, реставратор рідкісних монет і сакральних речей Олександр Павлюк, повідомляє jewish.ru.

Урочисте відкриття виставки відбудеться у четвер, 29 серпня, о 15:00 у малому виставковому залі Львівського музею історії релігії. Триватиме виставка два місяці.

Серед предметів виставки - корони і щити на Тору, ханукальні свічники, суботні підсвічники, ритуальний келих, парохет. В експозиції представлені "бсаміми" (ящики для пахощів) - елемент сімейної святкової обрядовості.

Ці та багато інших речей на початку 70-х років минулого століття передав у музейні фонди Львівський історичний музей. Згодом колекцію юдейських культових предметів доповнив скарб, знайдений в селі Журавному на Львівщині.

"У 2012 році, завдяки співпраці з Центром міської історії Центрально-Східної Європи, програма реставрації срібної колекції отримала зовнішнє фінансування, - розповів завідувач відділом юдаїки ЛМІР, куратор виставки Максим Мартин. - Водночас проводилося комплексне наукове дослідження історії пам'яток за сприяння відомого експерта в галузі музейної юдаїки професор Феліцитас Хайнманн-Єлінек. Так, було атрибутовано більшість клейм, визначено час і місце створення пам'ятників, імена виробників-ювелірів ".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.