На Одещині прибирають бюст Франка заради Леніна. ФОТО

Влада райцентру Іванівка (Одеська область) ініціювала демонтаж погруддя Івана Франка, встановленого навпроти будівлі місцевої райдержадміністрації і районної ради.

Про це повідомляє "Україна Молода".

Бюст було встановлено у 2007 році замість монумента Леніну, демонтованого за рішенням тодішнього голови РДА Олексія Колесникова.

"На мою думку, це було як пародія, оскільки погруддя не відповідало постаменту, - наголосила нинішня голова Іванівської РДА Наталія Бянова. - Крім того, ім'я на постаменті написано без пробілів".

За повідомленням "Траса Е-95", причиною демонтажу є й те, що представники КПУ звернулися з проханням забрати мармурові плити, на яких колись стояв пам'ятник Леніну і які належить Компартії. І депутати селищної ради на сесії вирішили повернути плити комуністам.

КПУ планує використати мармур для облаштування пам'ятника Леніну.

 Погруддя Франка, уже без мармурових плит

"Місцева влада пояснює демонтаж погруддя Франка тим, що буцімто воно не відповідає естетичним нормативам", — вважає голова Одеської облорганізації партії "Свобода" Андрій Маляс. - Це нагадує ситуацію, коли в Одесі вулицю Івана та Юрія Липи перейменували тільки з тієї причини, що вони були затятими патріотами".

Натомість керівництво Іванівської селищної ради запевняє, що йдеться лише про реконструкцію погруддя.

"Всі роботи з відновлення плануємо завершити впродовж третього кварталу поточного року, - зазначила в.о. селищного голови Раїса Довгань. - Пам’ятник тимчасово передано у майстерню одного з місцевих приватних підприємців, оскільки він зношений і зіпсований".

Водночас вона не заперечила, що після реставрації постамент переїде з центру в більш віддалене місце: "Ймовірно, після реконструкції він буде перенесений на Алею бойової та трудової слави, де у нас височіють постаменти відомим національним діячам і визволителям. Що з’явиться на постаменті замість Франка, говорити зарано. Можливо, там буде клумба".

Про Івана Франка, його соціалістичні і не тільки погляди і запеклу дружбу з Михайлом Грушевським читайте в розділі "Студії".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.