НА ДОНБАСІ ВУЛИЦЮ БІЛЬШОВИКА ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ НА БАТЬКА БІЗНЕСМЕНА

У Горлівці (Донецька область) вирішили перейменувати вулицю на честь Нагапета Саркісяна, батька близького до нардепа Юрія Іванющенка бізнесмена - Армена Саркісяна.

Рішення про перейменування вулиці революціонера-більшовика Клокова було прийнято 25 червня, повідомляє УП з посиланням на Gorlovka.ua.

На сесії міськради начальник управління містобудування Марина Кисельова повідомила, що з цього питання відбулися громадські слухання за участю місцевих жителів, які подавали клопотання про перейменування вулиці.

При цьому вона зазначила, що на цій вулиці стоять лише шість будинків - і їх мешканці згодні понести фінансові витрати, які виникнуть у зв'язку з перейменуванням.

Кисельова також зачитала клопотання мешканців, у якому написано, що Саркісян зробив багато для територіальної громади, зокрема, допомагав з вирішенням питання про ремонт каналізаційної мережі, благоустроєм прибудинкових територій, а також постійно за власні кошти поліпшував дорожнє покриття на вулиці, брав активну участь у роботі селищного комітету".

І.Клоков, на честь якого була названа вулиця в радянські часи - член більшовицького крила Російської соціал-демократичної робітничої партії, учасник Горлівської ради робітничих депутатів під час Лютневої революції 1917 року.

Нагапет Саркісян, за даними горлівських журналістів - батько Армена Саркісяна, відомого в Горлівці бізнесмена, в активах у якого коктейль-хол "Зефір", ресторан "Гостинний двір", Червоноармійський машинобудівний завод.

Крім цього, Саркісян активно вкладає кошти на підтримку спортсменів, будучи віце-президентом Донецької обласної й Горлівської міської федерації боксу. Також він розширює свої медіа-активи: до створеного на його кошти інтернет-сайту "Горлівська правда", додався ще один інтернет-ресурс - сайт міста Горлівки 06242.

Низка інтернет-ЗМІ вказує на його близькі стосунки Саркісяна з народним депутатом Юрієм Іванющенком.

Раніше у 2011 році в Зугресі (Донеччина), який адміністративно підпорядкований Харцизьку, було перейменовано вулицю на честь екс-міністра фінансів Федора Ярошенка, який народився у Харцизьку.

У серпні 2011 року Луцька міськрада перейменувала вулицю Лазо на вулицю Юлії Тимошенко, однак міський голова Луцька ветував це рішення. Зрештою вулиця Лазо отримала ім'я Георгія Гонгадзе.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.