У Києві відбудеться фестиваль культури першої Речі Посполитої. ФОТО

У Києві відбудеться фестиваль польської культури "Гей, соколи!".

Про це ІП повідомили в Польській туристичній організації.

У рамках фестивалю буде відкрито "польову Польську амбасаду" Малопольського, Шльонського та Свєнтокшиського воєводств.

Найвідоміші в Польщі фольклорні колективи "Кракус" (Krakus), "Істебна" (Istebna), Свєнтокшиські чарівниці (відьми) упродовж двох днів співатимуть та вчитимуть охочих традиційним польським танцям.

 

Україну представлятимуть фольклорні гурти "Роксоланія", "Рожаниця", "Добривечір" та "Вулиця", а також кінний каскадерський підрозділ козаків селища "Мамаєва Слобода" під орудою наказного отамана Олега Юрчишина.

Козаки продемонструють феєричну кінно-каскадерську джигітовку із презентацією бойових стягів, зброї та гонору Польщі й України.

Гості фестивалю зможуть взяти участь у численних майстер-класах із давніх ремесел та трудових навичок. Для гостей на майдані також готуватиметься страви обох народів - від бігуса до куліша. Охочі зможуть дізнатися більше про шляхетський етикет Польщі з дегустацією старопанських і козацьких напоїв.

 

Також козаки "Мамаєвої Слободи" проводитимуть майстер-класи із шаблювання (фехтування на шаблях), стрільби з лука, метання бойової сокири та списа.

Бажаючі спільно з козаками зможуть покататись верхи на конях, а також на возі, поборотись із козацьким богатирем, а також узяти особисту участь у інших козацьких розвагах.

Пісня "Гей, соколи!" ("На зеленій Україні") авторства уродженця Київщини, українсько-польського композитора Тимка Падури (1801-1871), від якої узяв свою назву фестиваль

Організаторами Великого фестивалю польської культури "Гей, соколи!" є Polska Organizacja Turystyczna  та козацьке селище "Мамаєва Слобода".

Час і місце заходу: 1 червня 2013 року о 12:00. Київ, вул. Донця, 2, козацьке селище "Мамаєва слобода". Фестиваль триватиме два дні, 1 та 2 червня.

Дивіться також інші матеріали за темою "Фестивалі"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.