АНОНС: Лекція Леоніда Залізняка "Україна серед цивілізацій"

У Києві відбудеться лекція доктора історичних наук, професора, керівника магістерської програми "Археологія і давня історія України" НаУКМА Леоніда Залізняка "Україна серед світових цивілізацій".

Історія людства в наш час розглядається з позицій цивілізаційного підходу, батьками якого були Освальд Шпенглер та Арнольд Тойнбі.

Яке ж місце України серед світових цивілізацій? Чи були ми споконвіку органічною частиною євразійської (східнохристиянської) цивілізації, чи опинилися в ній на певному етапі драматичної української історії? Які перспективи України з позицій цивілізаційного підходу?

Час і місце: 21 квітня, 15:00. Київ, вул.Олеся Гончара, 15/3, Сімейний простір tri:.

Лекції платні.

Попередній запис - n.melnychenko@gmail.com.

Організатори: Центр дослідження та відродження Волині.

Лекція відбудеться в рамках циклу лекцій "Литовська доба в українській історії: 1320-1569 роки".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.