Спецпроект

Звільнили директора музею "Київська фортеця"

Голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець заявляє, що В’ячеслава Кулинича звільнено з посади директора Національного історико-архітектурного музею ”Київська фортеця”.

Про це Бригинець написав у своєму блозі.

”Щойно звільнили з посади директора Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" В.Кулинича, який відстоював її як лев. Отакі реалії… Боюсь, що тепер від Київської фортеці нічого не залишиться”, - заявив депутат.

Нагадаємо, що 9 липня В'ячеслав Кулинич заявив, що управління культури КМДА вимагає звільнення його з посади у зв`язку з відмовою виконувати рішення Київради про передачу в оренду на 49 років одного з приміщень музею.

”Я відмовився і не допустив на територію музею комісію з передачі башти № 4 в оренду. Начальник головного управління культури вимагала, щоб я написав заяву про звільнення”, - сказав Кулинич.

Директор музею підкреслив, що відмовився залишати посаду: ”Я - киянин, і як громадянин України вважаю, що ми не можемо залишати після себе пустелю, якщо це навіть загрожує мені, моїм близьким і співробітникам, ми не залишимо свого посту. Ми не боїмося погроз, і будемо відновлювати і відстоювати наші пам`ятки, до речі, виконуючи доручення діючого Президента і його адміністрації”.

Кулинич також повідомив, що керівництво ”Київської фортеці” звернулося до Окружного адміністративного суду Києва з позовом щодо оскарження рішення Київради про передачу ”Музею історичного культурного надбання ПЛАТАР” приміщення у нежитловому будинку на вулиці Старонаводницькій, 2-а.

Як відомо, у попередньому проекті бюджету Києва на 2012 рік фінансів на охорону музеїв Києва передбачено не було.  Для охорони музеїв в 2012 році необхідно 8,5 млн. грн., з них - 4 млн. грн. на охорону історико-архітектурного пам´ятника-музею "Київська фортеця".

Під час підготовки НСК "Олімпійський" до проведення Євро-2012 в Україні працівники музею скаржилися, що земельні роботи з оформлення прилеглої території стадіону зачіпають територію "фортеці" і можуть призвести до її подальшого руйнування.

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення в Європі.

Як відомо, на початку року Мінкульт звільнив ряд керівників провідних музеїв. Серед них було звільнено й генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську.

Також звільнили генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. Її місце посів Дмитро Стус.

Було змінено й керівництво Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово.

Читайте також: "Музейний заколот. Про звільнення і призначення чільних кадрів галузі"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.