Радянські солдати ґвалтували навіть громадянок СРСР - британські вчені

Британський військовий історик Ентоні Бівор стверджує, що "оргія зґвалтувань у Червоній Армії в дні агонії нацистської Німеччини" мала куди більш широкі масштаби, ніж вважалося раніше.

Про це повідомляє The Telegraph.

За твердженням історика, радянські війська згвалтували велика кількість радянських і польських жінок, які були в'язнями концентраційних таборів, а також мільйони німкень.

"Розмах недисциплінованості і розбещеності Червоної Армії" виявився, коли автор, відомий своїм бестселером "Сталінград", вивчав радянські архіви для написання своєї книги "Берлін".

За словами Бівора, він був "глибоко приголомшений" відкриттям, що російські і польські жінки та дівчата, які звільнялися з концентраційних таборів, також піддавалися насильству. "Це повністю підірвало моє уявлення, що солдати використовували зґвалтування як форму помсти німцям", - сказав він.

Репутація Бівора як історика гарантує, що його затвердження будуть сприйняті серйозно. Книга" Сталінград"була оцінена дуже високо і заслужила престижну премію Самуеля Джонсона, премію Вульфсона з історії та премію Хауторндена.

Однак його розповідь про облогу Берліна обіцяє бути більш спірною: "В багатьох аспектах доля жінок і дівчат у Берліні куди гірше, ніж доля солдат, котрі голодували і страждали в Сталінграді".

Операція "Барбаросса", нацистське вторгнення в СРСР у 1941 році, стала початком найбільш геноцидного конфлікту в історії, пише британське видання. Німці не виявляли милосердя і не могли чекати його у відповідь.

За словами Бівора, Сталін і його командири виправдовували і навіть заохочували зґвалтування, причому не тільки щодо німецької нації, але також і їхніх союзників - Угорщини, Румунії та Хорватії.

Коли югославський комуніст Мілован Джилас заявив протест Сталіну, той нібито обурився: "Як так, ви не можете зрозуміти солдата, який прокрокував тисячі кілометрів через кров, вогонь і смерть і хоче розважитися з жінкою або взяти собі якусь дрібничку?"

Зґвалтування почалися відразу ж, щойно в 1944 році Червона Армія увійшла в Східну Пруссію та Сілезію, пише історик. У багатьох містах і селищах була зґвалтована кожна жінка у віці від 10 до 80 років.

Олександр Солженіцин, лауреат Нобелівської премії, в той час молодий офіцер, так згадував про це у своїй написаній білим віршем поемі "Прусські ночі": "Маленька дочка на матраці / Мертва. Як багато їх перебувало на ньому / Взвод, а, може, й рота?"

Про масштаби зґвалтувань можна судити по тому факту, що щорічно в період 1945-1948 років приблизно два мільйони жінок робили нелегальні аборти.

Підкреслений Бівором факт, що радянські війська ґвалтували не тільки німкень, але також і жертв нацизму, нещодавно звільнених з концентраційних таборів, змушує припускати, що сексуальне насильство було нерідко нерозбірливим.

Нагадаємо, у 2002 році Бівор написав книгу, в якій стверджує, що загалом Червона Армія зґвалтувала 2 млн німкень.

Читайте також:

Зґвалтована радянськими солдатами німкеня видала книгу спогадів

"Порти ихних баб!" Спогади солдата Червоної Армії

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.