УКРАЇНА НЕ ПРИЄДНАЄТЬСЯ ДО УГОДИ СНД ПРО ЗАСЕКРЕЧЕННЯ АРХІВІВ СРСР

Україна не приєднуватиметься до Угоди про порядок перегляду ступеня секретності даних з архівів колишнього СРСР, підписаної низкою пострадянських держав.

Про це йдеться у відповіді МЗС України на запит "Німецької хвилі".

Згідно з угодою, підписаною 18 жовтня на саміті глав держав і урядів СНД у Санкт-Петербурзі, низка країн взяла на себе зобов’язання не розкривати радянські архіви без згоди інших держав, для яких ці документи можуть "становити загрозу національній безпеці".

До угоди приєдналися, крім Росії, також Білорусь, Вірменія, Узбекистан і Таджикистан. Для інших країн СНД "двері залишаються відкритими", повідомили у виконкомі співдружності. Раніге історики висловлювали побоювання, що Київ може стати учасником цієї угоди, закривши радянські архіви для дослідників.

Утім, у міністерстві закордонних справ заперечують такі наміри.

"Україна не підписала в Санкт-Петербурзі зазначену угоду, не розглядає можливість приєднання до неї у подальшому та не веде консультацій з цієї тематики", - наголосив директор департаменту інформаційної політики українського МЗС Олег Волошин.

Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров переконаний, що підписаний у Санкт-Петербурзі документ ставить можливість розсекречення документів у залежність від інтересів Росії.

"Ця угода ставить історичні дослідження в нових незалежних державах у повну залежність від примх ФСБ, грубо порушує право на пам’ять. Можна лише вітати той факт, що Україна не підписала цю угоду", - наголошує Захаров.

Водночас, співголова Харківської правозахисної групи поділяє стурбованість істориків ускладненням останнім часом доступу до архівних документів: "Велика частина документiв залишаються засекреченими, хоча їм вже бiльше 75 рокiв. А за законом про Нацiональний архiвний фонд, максимальний термiн обмеження доступу до засекреченої раніше інформації становить саме 75 рокiв".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.