Спецпроект

Анонс: марш захисників Києва - через Десятинну і Андріївський узвіз

В суботу, 11 червня о 13:00 розпочнеться другий Марш на захист Києва.

Маршрут: від Золотих Воріт по вулиці Ярославів Вал на вул. Гончара 17-23, далі через Пейзажну алею до фундаменту Десятинної церкви і на Андріївський узвіз. Марш завершиться на Контрактовій площі біля пам'ятника Сковороді.

Ось що пишуть організатори маршу в його анонсі:

"ЧОМУ ДЕСЯТИНКА?

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам"яткоохоронного законодавства. Залишки фундаменту церкви мають бути збережені для нащадків, а не назавжди поховані під бетоном сучасної церкви "у візантійському стилі".

Влада та УПЦ (МП) планує збудувати сучасний храм на місці незавершених розкопок Десятинної церкви. Це назавжди знищить історичні фундаменти. Масштабне будівництво навпроти Андріївської церкви призведе до її остаточного руйнування.

ЧОМУ АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ?

Зараз Узвіз потерпає від численних нещасть:

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА ПАДАЄ. Окраса Києва та узвозу, Андріївська церква, розвалюється через злочинні будівництва навколо. Через рятувально-ремонтні роботи вже вирубали всі дерева на пагорбі церкви. Проте іншої активності на рятувальних роботах та ефекту поки не спостерігається.

БУДУЮТЬ ГОТЕЛІ ТА ОФІСИ. У той час, коли вулиця потребує обережної реставрації, влада планує провести масштабну "реконструкцію" узвозу, що передбачає побудову кількох офісно-готельних багатоповерхівок безпосередньо на Андріївському, що знищить його естетично та фізично.

АВТОМОБІЛІ РУЙНУЮТЬ ВУЛИЦЮ. Попри формальну заборону, київська ДАІ не перешкоджає незаконному руху транспорту по Андріївському. Від постійного руху машин пішохідним узвозом під загрозою опинилися життя пішоходів та унікальна бруківка, яка не витримує навантаження.

ДЕСЯТИНКУ ХОЧУТЬ ЗАБУДУВАТИ.

Марш захисників Києва - регулярна подія, що організовується небайдужими жителями на захист соціального і культурного простору міста. Нам є що запропонувати окрім протесту".

Попередній Марш, що відбувся 3 квітня, зібрав близько 600 небайдужих киян . Як і попереднього разу, просять приходити без партійної символіки.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.