Спецпроект

65% українців не схвалюють заборону червоних прапорів

В українському суспільстві переважно негативно сприйняли рішення місцевих рад, щодо заборони використання червоних прапорів з радянською символікою.

Про це свідчать дані опитування Центру соціальних досліджень "Софія", проведеного з 21 по 27 травня 2011 року, серед дорослого населення України.

Дві третини (64,9%) опитаних негативно сприйняли рішення Львівської обласної ради, а також Львівської, Луцької та Івано-Франківської міських рад про неприпустимість використання червоних прапорів з радянською символікою, у тому числі - під час святкування Дня Перемоги.

Позитивно поставилися до цього рішення тільки 23,1% респондентів. (Не визначилися з відповіддю - 12,0%).

Більшість (57,5%) опитаних покладає відповідальність за зіткнення, які сталися у Львові 9 травня або на представників політичних сил, які перешкоджали покладанню квітів до могил полеглих радянських воїнів, рвали та спалювали червоні прапори, або на місцеву владу, яка своєю забороною використовувати червоні прапори спровокувала ці зіткнення.

Лише 13,3% респондентів покладає провину за зіткнення на представників політичних сил, які використовували радянську символіку під час святкування Дня Перемоги.

Частина опитаних покладають відповідальність за конфлікт на центральну владу (14,3%) або на правоохоронні органи (5,1%). (Не визначилися з відповіддю або вказали інші варіанти відповіді - 9,8% респондентів).

Опитування проводилося у всіх областях, АР Крим, містах Київ і Севастополь (загалом у 125 населених пунктах).

Всього було опитано 2020 респондентів віком від 18 років і старше. Вибірка опитування репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними ознаками (стать, вік, тип населеного пункту та регіон проживання).

Метод проведення опитування - індивідуальне інтерв'ю за місцем проживання респондента (на дому). Статистична похибка не перевищує 2,2%.

Нагадаємо, що згідно з опитуванням, проведеним Центром Разумкова на початку квітня 2011 року, 70% українців вважають День Перемоги великим святом, а ще 23,6% опитаних - просто святом.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.