Третина українців сумує за СРСР. СОЦІОЛОГІЯ

Опитування населення показало, що 32% українців жалкують про розпад Радянського Союзу.

Про це повідомляє Українська правда із посиланням на результати дослідження соціологічної групи "Рейтинг".

 

Водночас 61% опитаних не жалкують про те, що СРСР розвалився.

При цьому найбільше тих, хто жалкує, на південному сході країни, серед представників старшого покоління, менш забезпечених.

Ностальгують за Радянським Союзом також ті, хто не підтримав би проголошення Незалежності, а також люди, які вважають свої найкращі часи вже в минулому.

 

Відмінності у ставленні до радянського минулого серед населення Росії та України є діаметрально протилежними. Якщо за останні десять років рівень ностальгії за радянським минулим в Україні поступово знижується, то в Росії – зростає.

 

Повернення до планової економіки підтримують 27% опитаних, дві третини виступають за ринкові відносини. Чим багатші опитані, тим частіше вони висловлюються за вільний ринок.

Вплив радянського періоду на розвиток України 52% оцінили як нейтральний, 23% - як негативний, 18% - позитивний. Полярні оцінки (і негативні, і позитивні) дають представники старшого покоління. Серед наймолодших домінує нейтральна позиція, оскільки для них період СРСР – це інформація з підручника історії, а не реальний досвід.

 

Свобода слова (77%) та умови для самореалізації (64%) – сфери які, на думку опитаних, краще розвинені в сучасній Україні, у порівнянні з радянським періодом.

Оцінки рівня життя розділилися порівну: по 43% вважають, що він був кращий як за часів Радянського Союзу, так і в сучасній Україні. Молодші вважають, що сьогодні краще, старші – навпаки.

За оцінкою рівня медицини та освіти сучасна Україна поки "поступається" радянському минулому. Лише ті, хто народився в Незалежній Україні, вважають, що рівень медичних та освітніх послуг сьогодні кращий. Старші ж, навпаки, оцінюють сучасну медицину та освіту значно гірше.

 
 

Опитування проводилось з 20 липня до 9 серпня серед 20 тисяч респондентів в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Метод опитування: телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера. Помилка репрезентативності дослідження не більше 4%.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.