Спецпроект

"СЛАВУТА" ВІДІЙШЛА В ІСТОРІЮ

Завершився аукціон, який проводили компанія "Авто-консалтинг" та "Укравто". На продаж виставили останню "Славуту", яка зійшла із конвеєру.

Про це повідомляє Газета.ua.

Це була версія із найпотужнішим у цій моделі інжекторним двигуном обсягом 1,3 л потужністю 66 к.с. Максимальна швидкість авто - 157 км/год.

"Славута" стала першим і наразі єдиним легковиком, розробленим у незалежній Україні.

Машину випустили на базі "Таврії". Її пустили у виробництво у 1999 році, коли АвтоЗАЗ співпрацював із корейською компанією "Деу".

Всього за одинадцять років серійного виробництва випустили 140.614 "Славут".

Початкова ціна виставленої на аукціон "Славути" - 40490 грн. Найбільша запропонована ставка - 47020 грн, розповів директор компанії "Авто-консалтинг" Олег Оменицький.

140614-ий - і поки останній - повністю український "народний автомобіль". Продано

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.