Спецпроект

Анонс: презентація збірника "Російський імперіалізм"

Роботи світових науковців представлять В'ячеслав Брюховецький, Наталя Яковенко, Оля Гнатюк, Андрій Портнов та інші дослідники.

Видавничий дім "Києво-Могилянська академія" організовує презентацію збірника праць відомих західних та українських науковців "Російський імперіалізм" (упорядник - Тарас Гунчак), український переклад якого нещодавно побачив світ у цьому видавництві.

Захід відбудеться 25 січня 2010 року о 17.00 у читальному залі Бібліотеки ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів НаУКМА (м. Київ, вул. Сковороди, 2 (метро "Контрактова площа").

До виступів запрошено відомих дослідників, серед них:

В'ячеслав Брюховецький (доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА);

Наталя Яковенко (доктор історичних наук, професор НаУКМА);

Михайло Кірсенко (доктор історичних наук, професор НаУКМА);

Віктор Горобець (доктор історичних наук, професор КНУ ім. Т.Шевченка);

Андрій Портнов (кандидат історичних наук, головний редактор журналу "Україна модерна");

Оля Гнатюк (доктор габілітований, літературознавець);

Андреас Умланд (PhD, викладач кафедри політології НаУКМА);

Валентина Шандра (доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ);

Олена Русина (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ);

Також запрошено представників посольств Росії, США, Франції, Німеччини та Польщі.

Головуватиме на заході Юрій Шаповал, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу політології Інституту етнонаціональних та політичних досліджень ім. І.Ф.Кураса.

Про видання:

Книга за редакцією відомого історика, професора Ратґерського університету в Нью-Джерсі Тараса Гунчака уперше побачила світ у 1974 та 2000 році у США англійською мовою, але досі її не було перекладено українською.

Ця збірка статей відомих істориків світу розкриває саму сутність російського імперіалізму (імперіалізм упорядник розуміє в широкому значенні, як поширення сили і впливу одного народу чи держави на інші народи, території чи групи людей) - починаючи від причин експансивної поведінки Росії в історичному контексті й закінчуючи втіленням російських імперіалістичних планів у різних куточках імперії.

Книга охоплює період від розпаду монгольської імперії до радянської доби.

Зважаючи на той факт, що Росія й досі підтримує свій імідж імперії і намагається будь-якими методами втримати в своїй зоні впливу ті території, що стали російськими в результаті експансії (у тому числі й Україну), ця тема залишається актуальною для всіх пострадянських республік.

Імперії, на думку Тараса Гунчака, тяжко розпрощатись зі своїм минулим.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.