Спецпроект

Громадськість скликає організаційний комітет для вшанування жертв Голодомору

Для вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні громадськість скликає Оргкомітет, до якого увійдуть знакові постаті в громадському, мистецькому житті, історики та представники академічних установ.

Засідання Оргкомітету розпочнеться післязавтра в Києво-Могилянській академії об 11:00. Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

До складу громадського оргкомітету дали згоду увійти академік Ігор Юхновський, Євген Сверстюк, екс-віце-прем'єри академік Микола Жулинський та Іван Васюник, Генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан Романів, ректор Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вакарчук, історики Володимир В'ятрович та Василь Марочко, культурні діячі Ніна Матвієнко, Євген Станкович, правозахисник Євген Захаров, представники церков та релігійних організацій України та інші. 

Нагадаємо, що услід за Україною низка країн світу визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом. Натомість Президент України Віктор Янукович заперечив, що масове вбивство українців голодом у тридцятих роках було геноцидом.  

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.