"Світоч" російського фашизму

Російський національний фашизм прийнято пов'язувати з прізвищем та ім'ям Костянтина Родзаєвського – лідера Російської Фашистської Партії. Куди цікавіший Іван Ільїн. "Світоч", якому квіточки на могилку носять путлєр, Сурков, Володін, Лавров, Медведєв, патріарх та багато інших

 

Російський національний фашизм прийнято пов'язувати з прізвищем та ім'ям Костянтина Родзаєвського – лідера Російської Фашистської Партії.

Утім, куди цікавіший Іван Ільїн. Світоч, якому квіточки на могилку носять Путін, Сурков, Володін, Лавров, Мєдвєдєв, патріарх та багато інших.

Ільїн проповідував поєднання російського націоналізму та італійського фашизму. Поки жив і працював у Берліні та Швейцарії друкував статті про те, як Гітлер врятує Європу від комунізму.

Але це не врятувало самого Ільїна від арешту гестапо в 1934 році.

Іван Ільїн безпосередньо рекомендував Росії звернутися до ідеї національної винятковості, замішаної на фігурі Вождя. Він так і писав – "національний вождь" – з винятковою роллю російської нації та всім таким, що належало порядним фашистам у 1930-ті.

Винищення слабких, виживання сильних, неймовірне посилення держави та "прикладом, який треба брати з політиків Заходу — Гітлера, Муссоліні, Франко, здатних очистити країну від слабких та напівкровок".

У роботі 1934 року, вже після арешту гестапо, Ільїн пише про те, чому росіянам потрібно вчитися у Габріеля д'Аннунціо, мусолініївського поета та футуриста.

"Ідея полягає у тому, щоби створити державну історію, державну націю, державний патріотизм, державну релігію. Все це повинно витікати з самої матерії Російського ґрунту та Російської історії, з духовного голоду Російської Нації".

"Російська суть — у минулому та майбутньому — повинна просякати всю Росію, освітлюючи та гартуючи життя поколінь росіян, надаючи значення кожному життю в Росії. Ця ідея повинна піднести национальні кості росіян на небачену висоту. Без російської ідеї немає Росії".

Що таке "русская идея?"

"Духовні якості росіян — це любов і віра в Бога, Батьківщину та національного вождя російської нації, який повинен піднестися, щоби правити".

"Любов та віра повинні виліпити нову людину, нову народність людей, щоби ті, хто не зробив російський вибір, були скинуті вниз, понижені до крайнього стану в суспільстві, щоби нездатні до самоконтролю виродженці були покорені та стигматизовані, для цього потрібна безумовна любов та безумовна віра та покора долі та лідеру, людині з національним авторитетом".

І головною рисою російської релігії для Російської держави Ільїн називає:

"здатність придушувати раціональність та вирощувати покірність, що необхідне для народу, який живе у виняткових умовах та під виключним тиском ззовні".

Чому ж росіяни мають такі якості?

"Тому що впродовж віків росіяни страждали, жодна нація не пережила стільки тяжкості та болю, скільки росіяни".

Що ж має врятувати Росію? Освіта? Технології? Рівність? Закони?

"Порятунок Батьківщини прийде від міцніючого російського рицаря, від національних святих, від нової аристократії, яка буде відокремлювати правих від неправих, яка буде керувати державою.

Це є єдино вірне та єдине значиме, решта - есть единственно верное и единственно значимое, всё остальное — кукіль, луска, наносне".

При цьому Ільїн, звичайно ж, народу не любить і народу боїться: "…народу дозволено і повинно бути дозволено любити та вірити, але не варто навіть думати про здатність народу чимось керувати".

"Хто не любить і не вірить у вождя та виключність нації, хто не надає свою силу, натхнення та лояльність у розпорядження вождя та нації, що йдуть від серця, що пов'язують вождя з усім народом... ті втрачають його".

Фактично, у всіх своїх роботах Іван Ільїн вимагає створення національної диктатури, яка вимагатиме постійного "перенавчання народу", "святої місії" та "виняткової ролі Церкви та Армії у житті Народу".

Ну і звичайно ж, Ільїн пише, що "народ повинен бути одним цілим... с усіма зрозумілими наслідками для нескорених".

Ну, що? Впізнали?






Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.

Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.