Спецпроект

Камінь-ножиці-підручник

А ще є удача. І, можливо, вона посміхнеться нашій освіті. Тоді на якомусь засіданні Кабміну буде такий розклад: "камінь-ножиці-Табачник". Де "Табачник" - варіант однозначно програшний. Чиясь стрімка кар’єра призупиниться. І від того, сподіваюся, підручник з історії тільки виграє.

Пам’ятаєте, в дитинстві грали в "камінь-ножиці"? І викидали на пальцях різні фігури.

"Камінь" тонув в "колодязі", "папір" обгортав "камінь", а "ножиці" завжди перемагали "папір".

Все повторюється, тільки тепер по дорослому. Ножиці – цензура, камінь – громадськість. Серйозна "распальцовка". Ви, викинувши ножиці, резонно запитаєте: "Де ж папір?". "У новому підручнику з історії". Але його вже покоцали до вас "ножиці Табачника".

Новий підручник з історії України для 11-го класу "схуднув" на 100 сторінок. Зокрема, інформація про ОУН-УПА зменшилася з трьох абзаців до одного речення.

А Друга світова війна почалася для українців не у березні 1939 р. окупацією Закарпаття угорськими військами, а 22 червня 1941 р. І називається вона Велика вітчизняна.

1939: проголошення Карпатської України (унікальне ВІДЕО)

З розділу про "Помаранчеву революцію" 2004 року лишили два абзаци. Натомість з’явилася біографія Віктора Януковича.

Добре, що є камінь - громадськість. З’явився проект "Альтернативні уроки історії". Професіонали реанімували тему Карпатської України. Працюють над іншими, "неоднозначними" для міністра освіти темами.

Ці інтерактивні уроки вже зараз безкоштовно розповсюджуються у школах. Озвучив "Карпатську Україну" Фагот з "ТНМК". Музичний супровід створив Олександр Ярмола, лідер "Гайдамаків". Справжня бомба гуманітарної дії.

Та повернемося до гри, де є ще колодязь. Але про нього не хотілося б говорити. Бо це прообраз гуманітарної, вибачте, дупи. І, на жаль, саме туди можуть відправитися результати виконаної роботи за умови вашої байдужості.

А колись же Табачник так любив Петлюру... (ФОТО)

Підтримайте проект хоча б пасивно. Прочитайте для себе і своїх дітей про перемогу під Конотопом, про спробу закарпатців відновити українську державність, про життя-подвиг Романа Шухевича.

Зрештою – це ж ваша історія. Не втратьте її, бо це шлях до втрати себе. Чи ви хочете, щоб до вашого сина зверталися: "Эй хахол, поди сюда", а до дочки: "Молчи, глупая хохлушка"?

А ще є удача. І, можливо, вона посміхнеться нашій освіті. Тоді на якомусь засіданні Кабміну буде такий розклад: "камінь-ножиці-Табачник". Де "Табачник" - варіант однозначно програшний. Чиясь стрімка кар’єра призупиниться. І від того, сподіваюся, підручник тільки виграє.

Вахтанг Кіпіані: Киримли - це татари з Криму

Чергова річниця депортації: Берiя добре розумiв бажання Сталіна, й усе зробив блискавично. У "столипiнськi" вагони завантажили 180014 громадян (насправдi набагато бiльше), з них абсолютна бiльшiсть - малi дiти та старi. Ідеологія визвольного руху - знати правду, говорити правду, вимагати повернення на батькiвщину.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.