Спецпроект

Походження Леніна: калмики, чуваші, євреї, німці, шведи...

У генеалогії творця Радянської держави Володимира Ульянова (Леніна) прочитуються п'ять гілок. До самого розпаду СРСР про предків людини, день народження якої відзначають саме сьогодні, дозволяли писати лише напівправду (рос.).

Первым известным предком Ленина по отцовской линии является Андрей Ульянин, крепостной крестьянин деревни Еропкино (сейчас - Пильненский район Нижегородской области).

На протяжении веков эта территория принадлежала чувашам и была заселена исключительно тюркоязычными племенами.

Праправнук Андрея Ульянина Николай Васильевич Ульянин (Ульянинов, Ульянов) в 1791 году получил от помещика Степана Михайловича Брехова вольную и переехал в Астрахань.

Там он женился на дочери мещанина Анне Алексеевне Смирновой, там же в 1831 году родился его сын, будущий отец Ленина.

Дед Анны Алексеевны - Лукьян Смирнов, потомок ойратов - кочевников, переселившихся в XIII веке в Центральную Азию, а в начале XVII века в междуречье Урала, Волги и Дона - судя по всему, принадлежал к богатым слоям феодальной знати.

Его сын Алексей был состоятельным человеком: имел солидный дом со службами, свой выезд, множество дворовых людей, вел широкую предпринимательскую и общественную деятельность.

Частина генеалогічного древа В.І. Ульянова (Леніна)

Прадед Владимира Ульянова по материнской линии Ицык (Ицко) Бланк являлся подданным Речи Посполитой, жил в Староконстантинове [нині - Хмельницька обл.]. Имел собственный дом, владел землей.

Его сын, Мойша Бланк, был записан в мещанское сословие города Староконстантинова Новоград-Волынского уезда и занимался в основном торговлей.

Дети Мойши Абель и Израиль в 1820 году приняли православие и полностью изменили имена: Абель стал Дмитрием Дмитриевичем, а Израиль Александром Дмтриевичем.

В 1824 году братья окончили Медико-хирургическую академию, получив специальность хирурга-акушера.

Дед Ленина, Александр Бланк, работал в различных городах России. Был женат на Анне Ивановне из богатой семьи Гроссшопфов. Но Анна умерла рано, в 1838 году.

От брака осталось шестеро детей, в т.ч. Мария, будущая мать Владимира Ульянова.

Канонічний знімок родини Ульянових. Майбутній революціонер - у нижньому ряду, справа

10 апреля 1841 года Александр Бланк получает разрешение на вступление в повторный брак с "вдовою чиновника 12-го класса фон Эссена Екатериною Ивановою" и женится на ней.

После ухода в отставку в 1847 году А.Д.Бланк, немного попутешествовав в поисках благоприятного места постоянного жительства, наконец, с семьей приезжает в Казань.

Что касается немецкой ветви, то, как уже было сказано, А.Д.Бланк был женат на немке А.И.Гроссшопф, родившейся в 1810 году.

Гроссшопфы происходили из Северной Германии (Любек, Мекленбург, Гольштейн), были богатыми и знатными. Некоторые представители этой ветви считались видными людьми не только в Германии, но и в немецкой колонии в Петербурге.

Прадедом Ленина по линии его бабушки Анны Ивановны был Йоган (Юган) Готлиб Гроссшопф (1756-1822), занимавший солидную должность в бюрократической иерархии российского государства.

Он начал свою карьеру в России с представителя немецкой торговой фирмы "Фридрих Шаде и К°" и дослужился до должности консультанта государственной юстицколлегии по делам Лифляндии, Эстляндии и Финляндии. Женат был Йоган Гроссшопф на шведке Анне Беате Эстедт.

Склейте мавзолей Леніна (паперова модель 1925 року)

Шведские родственники Ленина берут свое начало от семьи его прапрадеда, богатого предпринимателя, занимавшегося производством шляп в городе Упсала, Симона Новелиуса.

Внучка Новелиуса, Анна Кристина Борг, была замужем за сыном перчаточника Карла Рейнгольда Эстедта, богатым ювелиром Карлом Фредериком Эстедтом, уроженцем города Упсала. Позднее он с семьей переселяется в Санкт-Петербург. Его дочерью и была Анна Беата (Анна Карловна).

Джерело: http://genealogist.livejournal.com

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.