Спецпроект

Танкіст Першої світової малював битви, у яких брав участь

Лейтенант британської королівської армії Кеннет Едвін Вуттон був танкістом на Західного фронту в Першій світовій війні. Він командував ведучим танком у своєму підрозділі і брав участь у багатьох боях. Також він чудово малював - хоч олівцем, хоч чорнилом, хоч аквареллю - і вів детальний щоденник.

Вуттон брав участь і у відомій Іпрській битві (літо 1917 року), де загинуло півмільйона солдат з обох боків:

"Ми їхали крізь розриви, але довкола нас тільки падали шматки землі. Німецькі позиції були розтрощені до невпізнання - ми долали вирву за вирвою, і майже всі вони були заповнені багнюкою і людськими тілами.

Зруйноване місто (чорнило)

Доїхавши до вершини пагорба, ми виявили, що німці досі утримують ліс. Я бігав, ховаючись за танком, поки довкола рвалися снаряди. Варто було б залізти всередину, але я ненавидів задушливу тисняву машини, мені здавалося безпечніше назовні".

Лейтенант також описав Різдвяне перемир'я 1914 року, коли командування з обох сторін намагалося зробити все можливе, щоб подолати раптовий вибух людяності в солдатах і погрожувало їм жорстокими покараннями за будь-яку спробу братання з ворогом.

Сторінка зі щоденника, датована 25 грудня 1916 року

А ось його спогади про Різдво 1916-го. Продуктами вже не ділилися, але й не стріляли один в одного:

"У нас був чудовий стіл на Святвечір у бліндажі - індичка, різдвяний пудинг, пиріг, фрукти і шампанське. Обидві сторони не стріляли. Патрулював з півночі до третьої, у святковому настрої".

Останні записи у щоденнику зроблені в госпіталі в Руані, куди важкопоранений Кеннет Вуттон втрапив після вибух. Кілька тижнів тому цей щоденник знайшла лейтенантова правнучка. Вона виставила його на аукціон зі стартовою ціною 3000 фунтів ($4700).

Танк Renault-FT17 в атаці (акварель)

Джерело: The History Blog

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"