Спецпроект

Back in the USSR

30 грудня 1922 р. було створено Союз Радянських Соціалістичних Республік. Досвід каже, що це не був ніякий "союз" рівноправних, а централізована імперія. Влада Рад була фікцією, яка прикривала всевладдя партії та КГБ. Соціалізм був геть антилюдський. Згадаймо, як воно було - від зубної пасти "Поморін" до розбирання автомата на швидкість і дорогого Михайла Сергійовича...

6:00. Гімн СРСР. Міхалков і Ель-Регістан. Будильник. Зарядка. Душ? Води немає. Де-не-де є. З глечика. "Поморін"? Зубний порошок.

Яєчня-"глазунья". Хліб-"хала". Чай краснодарський: "Найпівнічніший у світі". Підстаканник. Вафлі "Артек". Ковбаса по 2.20. Горілка по 3.62.

Жовтенятські зірочки. Піонерські краватки. Комсомольські значки. Ленінський урок. Політінформація. "Піонерська правда". "Комсомольська правда". "Правда" без правди. Програма "Час". "Міжнародна панорама". Матеріали ХХVII з'їзду або XIX партконференції. Один чорт!

Ленінський залік. Ордена ВЛКСМ. Завоювання Жовтневої революції 1917 р. Біографія Генерального секретаря ЦК КПРС. Липневий пленум. Товариш Менгісту Хайле Маріам. Агостіньо Нето. Товариш Юмжагійн Цеденбал. Злочинна кліка Пол Пота і Ієнг Сарі.

Фільм про шкоду рок-н-ролу часів зеніту СРСР дивіться у розділі "Відео"

Самвидав. Дисиденти. Картер. Бжезинський. Валенса. "Солідарність". Квітнева революція. Афганістан. "Шураві". Бойкот Олімпіади-80. Мишка полетів. Наш бойкот Олімпіади-84.

Початкова військова підготовка. Збори. Гімнастерки. Короткі зачіски. Протигаз. Білий халат. Лівою, лівою! Тир. Повне розбирання "Калашникова" на секунди. Безглуздя.




1985-й. Квітень. Відлига? Знову?.. Вітер змін. Соціалістична перебудова. Гласність. Прискорення. Горбачов. Родимка. Gorbimia. Михайло Сергійович. Раїса Максимівна. Яковлєв. Шеварднадзе. Рейк'явік. Женева. Роззброєння. "Першинг-2". "СС-20".

Чорнобиль. Паніка. Чутки. Мити голову. Квитків немає. Щитовидка. Сухе вино без обмежень. Боротьба з пияцтвом. Консерватори. Лігачов. "Огонёк". Коротич. Сахаров. Єльцин на з'їзді. Єльцин у трамваї. Єльцин в аптеці ... Гдлян і Іванов. Популізм.

6:00. "Лебедине озеро". ГКЧП. Янаєв. Руки трясуться. Пуго. Крючков. Язов. "Горбачов захворів ". "Форос". Єльцин на танку. Самопожертва. Ростропович з автоматом. Троє загиблих. Інша країна.

Верховна Рада. 239 комуністів плюс владика Агафангел. На переляк! Акт Незалежності. "Ще не вмерла Україна ...". Кравчук. Чорновіл. Лук'яненко. Скорик. Заборона КПРС. Гуренко. Гайсинський. Референдум. Біловезька пуща. Зубри. Кравчук. Шушкевич. Єльцин. Назарбаєв не приїхав. Цивілізоване розлучення. Кажуть, що без горілки. Дзвінок президентові США. Дзвінок президентові СРСР.

Москва. Кремль. Горбачов. Один, зовсім один. Прапор спущено.

00:00. Кінець історії.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.