Як писати про Голодомор. Інструкція російським історикам

26 листопада 2012

Наприкінці минулого року Федеральне архівне агентство Росії оголосило про підготовку тритомника документів, який "спростовує винятковий характер голоду в Україні в 1930-х роках".

Про це було оголошено на круглому столі "Про протидію спробам фальсифікації історії народів на шкоду інтересам Росії", що пройшов у Раді Федерації (верхній палаті парламенту) РФ.

"Росархів виступив ініціатором ряду інформаційних заходів щодо проблеми голоду в СРСР, - заявив заступник керівника Федархіву Владімір Тарасов. - Звичайно, це була реакція на ті події, які відбувалися в Україні... щоб нейтралізувати те, що там робилося".

Анонсований Тарасовим тритомний збірник архівних документів спершу планувалося назвати "Голод в СРСР 1932-33 рр.", але в рамках "нейтралізації" російські чиновники, очевидно, вирішили змістити часові рамки голоду, щоб уникнути асоціацій із цифрами 1932-33, які в Україні стали фактично синонімами слова "Голодомор". Тепер збірник анонсовано як "Голод в СРСР 1929-1934 рр".

"Історичній Правді" вдалося роздобути пояснювальну записку, підготовлену науковим керівником збірника - доктором історичних наук Віктором Кондрашиним. Це цілком фаховий документ, але з "нейтралізаторськими" акцентами.

"Враховуючи "український фактор", треба добирати документи з таким розрахунком, щоб вони доводили універсальний характер хлібозаготівель 1932 року", - йдеться в "темнику" для істориків.

Кондрашин пропонує пояснювати масові убивства голодом громадян УРСР тим, що ~~ефективний менеджер~~ Сталін таким чином боровся з зовнішніми ворогами: "В цьому розділі можуть бути представлені документи про загострення міжнародної ситуації в 1932 році на Далекому Сході і в Європі, які вимагали від сталінського керівництва "твердої лінії" у внутрішній політиці".

"без акценту і натуралізму"

Кондрашин рекомендує добирати документи про голодні смерті "без опису натуралістичних подробиць людоїдства тощо. Причому добирати їх слід таким чином, щоб було видно трагедію всього радянського селянства, без акценту на Україну".

Це все не є чимось новим чи навіть скандальним. Це боротьба "державоутворюючих" історичних пам'ятей. Як сказав той же російський архівіст Тарасов, "історія завжди залишатиметься тим полем, на якому ведеться ідеологічна боротьба, де деякі сторони, відстоюючи свої інтереси, не гребують фальсифікаціями".

Нижче дивіться скани рекомендацій з добирання архівних документів про Голодомор.

Голодомор 1932-1933 років - масовий голод, який спричинив багатомільйонні людські жертви в сільській місцевості на території Української РСР та інших регіонів СРСР. Голод наступив унаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших продуктів харчування у селян, при цьому СРСР мав значні запаси зерна у резервах і експортував його за кордон.

Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання. Упродовж десятиліть в Союзі про масове вбивство людей штучним голодом заборонялося згадувати. Коли правду відкрили, вона стала шоком для самих комуністів.

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Національної академії наук України, в результаті геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб.

У 2006 році український парламент офіційно визнав (233 голосами) Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни приєдналися до цього визнання.

"Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом, - зазначив у своєму виступі перед депутатами ВР тодішній віце-прем'єр-міністр Дмитро Табачник. - Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість".