2018: In memоriam. Голова видавництва «Літопис УПА» Мирон-Михайло Лущак

3 червня 2018 р. відійшов у вічність багатолітній Голова видавництва “Літопис УПА”, член Товариства колишніх вояків УПА ім. ген.-хор. Романа Шухевича – “Тараса Чупринки” в США, Лущак Мирон-Михайло – “Карий”.

Лущак Мирон-Михайло Васильович народився 25 жовтня 1925 року у селі Мужилів на Тернопільщині. Навчався в гімназії у м. Бережани, а згодом в Рогатинській учительській семінарії. Член ОУН, входив до повітового Проводу Юнацтва ОУН.

Пройшов підстаршинський вишкіл УПА на Тернопільщині у школі ВО "Лисоня". Воював у складі 14 гренадерської дивізії "Галичина" (1944-1945). Після війни перебував у полоні в Італії, звідки перебрався до Мюнхену у 1946 році.

Навчався в Українському економічному інституті в Мюнхнені (1947-1950) та Університеті Рузвельта в США (1967). У Німеччині вступив до Спілки Української Молоді. Згодом перебрався до США.

Із 1966 року – інженер-дослідник в Американському дослідному центрі. Автор ряду винаходів. Член товариства українських інженерів Америки, товариства дослідників лісових продуктів.

Був активним членом Спілки Української Молоді в США.

"Історична правда" публікує це відео, яке з'явилось завдяки старанням Спілки Української Молоді в Америці та Святослава Липовецького у пам’ять про Лущака Мирона-Михайла – "Карого"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.