Спецпроект

1990: мітингові пристрасті в Києві. Так закінчувалася УРСР. ВІДЕО

Люди, яких ви бачите у кадрі, живуть в останній рік існування Української РСР. З того часу нібито нічого не змінилося, подивіться - та ж Верховна Рада, той же фанатичний запал у декого з мітингуючих, і така знайома зневіра у фразі "Та нічого вже не зміниться..."

Цей фільм я знайшов в Центральному державному кінофотофоноархіві імені Пшеничного - він називається "Гайд-парк по-київськи", знято Українською студією телевізійних фільмів у 1990 році.

Сівши за широчезний монтажний стіл, ми зі співробітницею архіву вибрали з бобін із кінострічкою кілька знакових фрагментів.

Так починалася Незалежність. Люди, яких ви бачите у кадрі, живуть в останній рік існування Української РСР. Вони стоять на мітингах або в довжелезних радянських чергах.

Класний момент, коли Кравчука підводять (здається, це робить Павличко) до демонстрантів, а якась жінка йому починає народні приказки про "Богові свічку, а чортові - запальничку" цитувати. А суперечки на початку відео - між військовим, який каже, що армія з народом, і цивільним, який каже, що в народ "стріляє КГБ" - і зараз можна почути серед політично стурбованих громадян.

Крім шарму Києва 20-річної давнини, фільм викликає враження дежавю. Політичні гасла, гучномовці, мітинги, міліція...

Останні дні імперії. 1991-ий очима КГБ

Нібито нічого не змінилося, подивіться - та ж Верховна Рада, ті ж пристрасті, навіть деякі обличчя політиків залишилися тими ж :) Той же фанатичний запал у декого з мітингуючих, і така знайома зневіра у фразі "Та нічого вже не зміниться..."

Але саме вони, ті, хто виходив на мітинги і сперечався на вулицях, змінили країну. Це було 20 років тому. Так починалася Незалежність.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.