Спецпроект

1989: "Піду втоплюся..." на першій "Червоній руті"

Символом нової української попси став музичний вихователь із дитячого садка в Умані - босоногий, лисий, у френчі і з угарними піснями про самогонщиків, наркоманів та підпільників. Ось із чого почалася його естрадна кар'єра.

Це відео з першої "Червоної Рути" - контр-культурного музичного фестивалю, який відбувся в Чернівцях у 1989 році і став одним із символів тодішнього відродження. Головну місію - показати, що рок і попса прекрасно звучать і українською - фестиваль виконав.

Цього вікенду "Історична Правда" хоча нагадати про співака, чий творчий доробок :) не часто можна почути в ефірі - Андрія Миколайчука з Умані.

На першій "Червоній руті" він отримав другу премію в галузі поп-музики (першу, до речі, ніхто не отримав). Для масштабу - на цьому ж фестивалі другу премію в галузі року отримали "Брати Гадюкіни" і "Кому Вниз", а "ВВ" нагородили тільки дипломом.

"Піду втоплюся" стала візитною карткою Миколайчука (який і до свого феноменального успіху, і після працював у рідній  Умані викладачем музики в початковій школі).

Неповнолітній ліричний герой обіцяє покінчити з життям через нещасливе кохання, але йому заважає погана екологія (в ті промислово активні часи це була проблема во язицех, яка здавалася надзвичайно важливою).

Касета з записом першої "Рути", де були хіти Миколайчука "Піду втоплюся", "Це вони - наркомани" і гімн народного алкогольного опору "Підпільник Кіндрат". Фото: hurtom.com

Після цього Андрій Михайлович успішно експлуатував власноруч створений імідж, виконуючи пісні з кавалерійським ритмом, прилипливою мелодією і дисонансом між пафосною тематикою і кабацьким акцентом.

Образи для своїх пісень під синтезатор Миколайчук брав з історії визвольних змагань - і УНР, і УРСР, і будь-яких інших, які були в Україні.

Підпільники, партизани, махновці, петлюрівці, "гори Карпати - два автомати", "темний ліс врятує нас", "молодий - зелений, з червоної сім'ї наречена" та інше весілля в Малинівці з апофеозом "Як не стараються вороги прокляті / Але закоханих їм не залякать / Будуть в одній сім'ї жити молодята / Будуть тепер разом різать і вбивать".

Успіх часів першої "Червоної Рути" Миколайчук так і не спромігся повторити, видавши кілька альбомів і здійснивши кілька турне, які обросли легендами про те, як сцени клубів натирали наждачним папером, щоб співак не загнав скалку в босі ноги.

Але з часом цей лютий коктейль цілком може знову вистрелити. Послухайте, це ж справжній електро-панк!

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.