Спецпроект

2009: у Сибір як на свято! (ролик від Комісії з Історичної Правди)

- А що таке "депортація"? - Вас відправлять у подорож. - Ура, діти, ми їдемо в подорож! - А куди? - В Сибір.

Провокаційний ролик "Депортація", виготовлений естонською продакшн-студією Catapult films - схоже, наприкінці 2009-го.

Життєрадісна реклама сімейної подорожі 1941 року на Далеку Північ, яка викликала скандал в Естонії і в Росії. "Калаш" у руках одного з депортуючих робить подію по-сучасному зловісною.

Наприкінці фільму йдуть титри "Знято за фінансової підтримки комісії з історичної правди Держдуми РФ".

Такої комісії в російському парламенті не існує - очевидно, естонці підкололи комісію з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії при президенті РФ, створену у травні 2009-го.

Експонати, присвячені сталінським депортаціям 1940-их років, дивіться в Музеї окупації Латвії в рубриці "Екскурсії"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.