Спецпроект

1989: реклама "Таврії" для західного ринку

Рекламісти просували запорізький автомобіль у капіталістичну Європу, наголошуючи на дешевизні ("Сунеться повільно, але до супермаркета довезе") і економічності.

...До того, як на Запорізькому автозаводі "Комунар" почали скручувати докупи вузли корейських "Деу", там випускали "Таврію", яка навіть продавалася на Захід. Це було в останні роки УРСР.

Mодернізований за американськими лекалами "Запорожець" перетворився з "мильниці" на римейк першої "Форд Фієсти" зразка 1976 року.

Масове виробництво "Таврій" розпочалося у 1988-ому, і одразу ж був передбачений експортний варіант - з правим розташуванням руля, заднім склоочисником і системою вприску палива під екологічний стандарт "Євро-2".

В кінці 70-их така машина була однією з найкращих у Європі у своєму класі, але через 10 років ситуація змінилася.

Тому рекламісти просували авто на західний ринок, наголошуючи на його дешевизні ("Сунеться повільно, але до супермаркета довезе") та економічності (хоча в ті роки різко здешевілої нафти про витрати бензину ніхто особливо не задумувався).

"Коли ви їдете на цьому авто, про бензин можна не думати, - говорить голос за кадром. - Бо вам треба його так мало... Автомобіль "Таврія" з Радянського Союзу".

На експорт iшов і старий "вухатий" "Запорожець" ЗАЗ-966 - називалась ця модель "Yalta", і для, скажімо, британського ринку виглядала вона отак:

Фото: wikipedia.org

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.