Дискусія "Як Чорнобиль наблизив розпад СРСР". ТРАНСЛЯЦІЯ з "Арсеналу"

26 квітня цього року виповнюється 30 років з моменту аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка є не тільки найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики, але й подією всесвітньо-історичного значення, що відбулася на теренах України.

Публічною дискусією "Як Чорнобиль наблизив розпад СРСР? Як впливає на Україну?" Інститут національної пам’яті прагне повернути тему Чорнобильської катастрофи в публічний дискурс. Це розмова про:

- минуле та його уроки: однозначно сама аварія, реакція на неї тодішньої радянської влади, організація заходів із ліквідації наслідків трагедії вкотре проявили нелюдяну та злочинну природу комуністичної системи, а також некомпетентність її керівництва;

- сьогодення: монстр під саркофагом досі залишається викликом, Чорнобиль – тестом на спроможність української влади належним чином виконувати свої обов’язки, адже люди, яких так чи інакше торкнулася аварія, ліквідатори чи їхні сім’ї досі становлять значну частину нашого суспільства;

- майбутнє: адже в питанні радіаційних катастроф наша національна пам’ять є важливим досвідом для світу, а українські інтелектуальні напрацювання – передовими в світовій думці.

Інше за темою ЧОРНОБИЛЬ

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.