Спецпроект

1987: літак Руста робить посадку на Червоній площі біля Кремля

День радянського прикордонника 1987 року став початком кінця слави "залізної завіси". А Червону площу в Москві почали називати "аеропортом Шереметьєво-3".

19-річний німецький юнак з Гамбурга Матіас Руст на легкому літаку "Сесна-172Б Скайхоук" увійов у повітряний простір СРСР, обдурив систему протиповітряної оборони (а іноді бюрократична машина просто не встигала реагувати на повільний літачок) і приземлив свою машину на головній площі Радянського Союзу.

Здивованим туристам він повідомив, що прилетів до Михайла Горбачова з місією миру. Для комуністичної влади це був шок. У відставку пішов міністр оборони Соколов, командувач ППО Колдунов, чимало армійських чинів нижчого рангу.

Руст відсидів 14 місяців у СІЗО і був помилуваний указом президії Верховної Ради СРСР.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.