Спецпроект

1982: Похорони Брєжнєва - труна падає в могилу

18 років перебування Леоніда Брєжнєва на посту генсека КПРС - ситий для радянських громадян період "застою". Тому його смерть для багатьох стала шоком - як колись смерть Сталіна. Він помер 30 років тому. Це відео - офіціозна хроніка з телепрограми "Время".

Тепер на його честь названа вулиця у Дніпропетровську. Хочуть встановити пам'ятник. Родич Брєжнєва очолив молодіжну раду металургійного комбінату імені Дзержинського.

На цьому відео - похорон "дорогого Леоніда Ілліча". Червона площа в Москві набита мовчазним і понурим народом. Приїхали лідери країн, які підтримували дружні стосунки з СРСР.

Країна сидить біля телевізорів. У школах вихідний, на підприємствах хвилини мовчання. Коли труну з тілом генерального секретаря опускають в землю, чути різкий звук - і Радянським Союзом ідуть чутки про поганий знак, мовляв, труна впала в могилу.

Це легенда. Різкий звук - залп прощального салюту.

Брежнєв помер 10 листопада 1982 року. Офіційно про його смерть повідомили 11 листопада. Але СРСР уже знав цю новину з повідомлень західних "голосів".

Спокійний і відносно ситий для обивателів період застою закінчився, хоч помітили це й не відразу. Ще був перехідний період геронтократії, коли лідери партії і країни помирали один за одним, "не приходя в сознание". А в 1985-му прийшов Горбачов і застой змінився перебудовою.

А потім Радянський Союз закінчився. І український чиновник Леонід Брєжнєв, який за допомогою експортної нафти і газу перетворив будівничих комунізму на споживачів, теж причетний до цього кінця.

Дивіться також:

1970: Звернення молодого Брежнєва до радянського народу. ВІДЕО

1978: Звернення старого Брежнєва до радянських дітей. ВІДЕО

Джинси в 1970-х. Солодкий і заборонений плід. ФОТО

1980: закриття Олімпіади в Москві. ВІДЕО

Всі матеріали ІП за темою "Застой"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.