Спецпроект

Іван Синєпалов: Щоденники Скотта: Хуртовина – протест Природи

Хуртовина – протест Природи. Розколина – западня Природи, похмура пастка на необачного; жоден мисливець не розставить сильця так досконало: мостик з легкого хвилястого снігу не виказує жодних ознак прихованої загрози. Ні людина, ні тварина не вгадає її розташування, поки не провалиться, а тоді викарабкується, намагаючись знайти точку опори на обриві.

Максим Яременко: Роковини смерті унійного митрополита Йосифа Велямина Рутського

Його батьки – православні стали кальвіністами. Рутський навчався у кальвіністських школах, потім перебував при магнатських дворах, під час студій у Празі зробив конверсію у римо-католицизм, а навчаючись у Грецькій колегії святого Атанасія у Римі, навернувся назад на східний обряд, ставши уніатом.

Олександр Цепурдей: Історія гірськолижного трампліну у Воловці

У березні 1939-го Закарпаття було анексовано Угорщиною. Федерація лижного спорту Угорщини та туристичні агенції скористалися новими можливостями і почали масово вивозити у високі і засніжені Карпати спортсменів і туристів. Трамплін у Воловці було реконструйовано і на ньому провели декілька представницьких турнірів

Володимир Бірчак: ЦРУ, КҐБ, Щаранський, синагога і Путін

Як може людина, яка боролася проти радянської гебешної системи, сьогодні допомагати їй у вигляді підтримки проросійського, чи якщо хочете "путінського" проєкту BYHMC?

Іван Синєпалов: Щоденники Скотта: поні з вантажем та норвежець на лижах

Ми побачили за чверть милі на північ якийсь темний предмет. Я пройшовся туди і виявив, що то верхівки двох наметів, похованих більше, ніж наполовину. Мабуть, це намети Шеклтона. Поміж ними спав полинялий імператорський пінгвін. Брезент на одному з наметів ніби неушкоджений, а з другого наполовину зірваний

Ольга Перебийніс: Яків Гніздовський. Кілька думок з нагоди дня народження художника

Сніг у Празі останніми роками явище доволі рідкісне. Але саме сьогодні погляд у вікно відкриває нечасто бачену тут ідилічну картину скутих морозом оголених гілок дерев на білосніжному полотні свіжого снігу. У голові промайнула парадоксальна думка про те, що картина, створена природою, своєю досконалістю, мабуть, може позмагатися з дереворізами Якова Гніздовського.

Іван Синєпалов: Щоденники Скотта: тюленячі котлети та збори в дорогу

На вечерю мали тюленячі котлети, зготовані так вправно, що їх і не відрізнити від найкращих яловичих котлет. Я сказав двом, що то яловичина, і вони ні словом не виявили сумнівів, допоки я не просвітив їх: тільки після того, як кожен з’їв по дві штуки. Це вперше я куштував тюленину, не відчуваючи її виразного присмаку. Але навіть її власний смак прийнятний у руках нашого кухаря – він просто неперевершений.

Василь Стус: Лист Стуса до Малишка (12 грудня 1962)

На Донбасі (та й чи тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов'язково — німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної.

Олег Стецишин: Байден – Рюрикович?

Серед предків Джо Байдена були київські і галицькі Рюриковичі? Принаймні, це випливає з інформації відомого французького генеалогічного сайту.

Юрій Пальчуковський: Заява УНРади про відзначення 22 січня Дня Незалежності і Соборності України

Українська Національна Рада пропонує відзначати 22 січня на державному рівні як День Незалежності і Соборності України.

Юрій Луценко: "Груша", капуста Мішель та дзвінок Байдена

Однієї ночі на барикадах Груші з'явився Янукович. Ну, не зовсім Віктор Федорович, а артист Саша Пікалов, який в 95 кварталі грав його роль. Саша був у трохи веселому настрої і голий по пояс, з українським прапором фотографувався на барикаді з криками Бандугеть. Це був єдиний кварталівець, який тоді був на Майдані

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: табір, стара хатина та день відпочинку

Було щось гнітюче у цьому – знайти стару хатину в такому занедбаному стані. Я дуже розраховував побачити старі мітки та хатини неушкодженими. Усвідомлювати, що старі затишок і радість пішли звідси, було нестерпно розпачливо. Це ж основоположний вияв людської цивілізованості – дійшовши до таких місць, залишати по собі якнайбільше затишку тим, хто прийде після

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: косатки, сани, поні на власний дім

День лиха. Я зробив дурницю, дозволивши сьогодні спустити треті моторові сани. Це швидко виконали, поставивши їх на тверду кригу. Пізніше Кемпбелл повідомив, що один із матросів пірнув ногою під лід, проїжджаючи по сльотавому відтинку десь за 200 ярдів від корабля. Я не надав цьому великого значення, бо подумав, що він просто пробив наст.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: свобода після двадцяти днів у кризі

У переддень Нового року ми досягнули моря Росса, але ще не досягнули краю наших нещасть. Жахлива видалась ніч. На першій вахті ми відхилилися на два румби і встановили косе вітрило. Наші умови це не покращило, але принаймні додало швидкості.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Різдво посеред криги

П’ять годин після того компанія сиділа за столом і дружно співала; таланту в нас небагато, але кожен долучився тією чи іншою мірою, “тож співи були просто приголомшливі. Приємна несподіванка, що наша зовсім не музична партія виявилася такою завзятою до співів. У Різдвяну ніч вони тривали аж до першої по опівночі і супроводжували кожну роботу.

Жанна Максименко-Довгич: In memoriam: Сашко Євтушенко

Сашко Євтушенко як людина системна й далекоглядна потурбувався про нас, заархівуваd найважливішу частину свого дослідницького й журналістського доробку на порталі Рок-око

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Мій Київ

Коли я думаю про Київ, про це вічне Місто, то думаю - а де Київ для мене починається, що я найперше згадую, яку вулицю, будинок, площу чи людей?

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: фортуна знов надзвичайно мінлива

Обставини складалися якнайгірше: знадобилося майже пів години, аби зрушити, значно більше години на те, щоб пробитися до однієї з великих крижин, про які я вже згадував; а тоді мені на жах корабель відмовився йти далі

Євген Перебийніс: Меморіал українцям – учасникам Першої світової війни у Брно

Невимовно щасливий, що вдалося довести до логічного завершення наймасштабніший проект з відновлення українських місць пам'яті на території Чехії. Йдеться про унікальний Меморіал українцям – учасникам Першої світової війни у складі армій різних країн, а також воякам Української Галицької Армії. Всього у Меморіалі було поховано 154 полеглих українців

Володимир Бірчак: Зовсім не «свято миколаївський» пост, або навпаки

Прочитавши про концтабір «Ізоляцію», я зловив себе на думці, що відстань від моєї домівки в Києві до Тернополя (рідного міста) 450 км, а відстань від того ж самого Києва до «Ізоляції» - 700 км. Це майже поряд…І сьогодні, коли ми розпаковуємо подарунки, чи їмо цукерки та мандаринки, там в «Ізоляції» когось ґвалтують, ламають кістки, ламають психологічно, пускають струм по тілу тощо. Просто зараз, в цей момент за 700 км. від міста, в якому я живу…