Закликаю українських дипломатів не лише збирати докази злочинів Росії в наші дні і на цій війні, а й підключати істориків для подачі в Гаагу злочинів проти українців, здійснених Радянським союзом за останні 100 років. Так би мовити - "одним махом двох зайців"

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: «Як ви зараз?». А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися. І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все. Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць

От ваших голубей – голубей страны, которая ведет против Украины войну с 2014 года, – тупо тошнит. Особенно тошнит сейчас, когда ваши ракеты падают на мирные города Украины, когда ваши самолеты в украинском небе, а танки – на украинской земле, когда гибнут наши люди из-за того, что какое-то Хуйло решило, что Украины не должно быть

Триває четверта доба війни Росії та Білорусі проти України. Від авіаційних нальотів, ракетних і артилерійських обстрілів в Україні гинуть сотні військових та цивільних громадян. Економіка України фактично не функціонує, обслуговуючи переважно воєнні потреби. Якщо війна затягнеться, це зірве посівну кампанію і залишить нашу країну без урожаю з усіма відомими наслідками.

Російська стратегія 2022 максимаьно нагадує їхню ж 1918 року - максимально швидкий рух на Київ уздовж доріг

Міст було заміновано, але відійти звідти він не встиг. За словами побратимів Віталій вийшов на зв'язок, та повідомив про те, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух

Пане президенте, я не знаю, як Ви прийшли до влади і що сталося з Вашим попередником. Я не знаю, контролюєте Ви територію до Волги, Уралу або Тихого океану та чи йде у Росії громадянська війна. Але як історик хочу вас попередити.

Заяви Лаврова про суверенітет України - не лише цілковита маячня з точки зору міжнародного права. І не лише бумеранг у ногу самій Москві: адже остання з 1991 року і до середини 2000-х так само не контролювала територію Чечні, а отже "не мала суверенітету"

Себе не одуриш – справи у нас кепські. У кожного по-своєму: у Вілсона досі болить нога і він не наважується іти на лижах, але найгірше з Евансом, який нас серйозно непокоїть. Сьогодні зранку він несподівано виявив на нозі величезний пухир. Це затримало вихід, бо йому треба було переналаштувати кішку. Інколи я боюсь, що йому з часом стає тільки гірше, але вірю, що він знову прийде в порядок, коли зможемо йти на лижах рівномірно, як сьогодні по обіді.

Наші конфлікти з Росією мають, крім всього іншого, ще й понятійний вимір. «Труднощі перекладу» постають не лише через різні мови, але й різні світоглядні установки. Наприклад, в Росії дуже специфічне розуміння таких понять як «незалежність» та «республіка».

Направду, якби німецький уряд керувався історичними причинами своєї нинішньої зовнішньої політики, він мав би демонструвати світові приклад найактивнішої військової допомоги Україні як способу подолання того реального минулого в якому саме наша країна була однією з найбільш постраждалих від німецької окупаційної політики в роки Другої світової.

Сьогоднішні непрості події повертають мене спогадами у березень 1999 року, коли у вечірні години 24 березня того року розпочалася кампанія НАТО проти режиму Слободана Мілошевича. Цьому передувало загострення ситуації на Косово, провал перевірочної місії ОБСЄ на чолі з Вільямом Вокером, переговори в Рамбуйє, оголошення воєнного стану, евакуація дипломатичних місій.

Весь день стояв приємний помічний південний вітерець; небо ясне, температура відносно висока. Повітря знову сухе, тож намет і спорядження поступово скидають кригу, яку наростили під час хуртовини минулого тижня. Наші спальники повільно, але невпинно набираються вологи і я боюсь, що знадобиться тривалий проміжок такої погоди, щоб вони прийшли в порядок. Тим не менш, висипаємось ми в них зараз добре, хоча часу на сон зовсім не вистачає. Ми стаємо дедалі голоднішими; трошки додаткової їжі нам не завадило б, особливо для обіду

Марина Владі: "Ми сидимо на трибуні, а позаду канадські українці впродовж всього матчу голосно скандують антирадянські лозунги. Тобі боляче, ти страждаєш від цієї ненависті, з якою зіштовхуєшся в усьому світі. Ми дуже засмутились, пішли зі стадіону, не чекаючи кінця матчу"

Швидкість у нас зараз трохи більше милі з чвертю на годину, ідемо з великими зусиллями, а тим часом тіні поволі переповзають перед нами справа наліво. Скільки думок передумуєш за час цих одноманітних маршів! Які повітряні замки будуєш в надії, що полюс уже наш. Майже не відчуваємо холоду; найбільша зручність нашого становища – сонце чудово висушує. Шкарпетки та каньги щоранку майже сухі. Готувати їжу на п’ятьох значно довше, ніж на чотирьох; десь на пів години за день. Цього я при перевлаштуванні не врахував.

Микола Скрипник народився на Донбасі і був мабуть найвідомішим провідником радянської українізації цього регіону. Західні політологи означили його як одного з найяскравіших представників так званого українського націонал-комунізму. Для наших законодавців Скрипник - не заслуговує на вшанування. В списку представлено багато осіб, які ніколи себе не вважали українцями. А от українця Миколи Скрипника там немає. Не заслужив.

Домовитися з минулим — це нам, нинішнім, досягти мінімального консенсусу в уявленнях про нашу історію. Це слухати минуле і чути його. В конкретно нашому випадку — це чути мільйони голосів людей, котрих убили саме з цією метою: заставити їх замовкнути. Чути голоси тих, хто пішов на смерть задля оборони права незнайомих їм майбутніх українців на вільну дискусію у вільній країні.

Я закликаю подолати нашу залежність від минулого. Цим минулим є режим т.зв. «обмеженого доступу», ендемічними хворобами якого є бідність та авторитаризм. У всьому світі він склався історично і довгий час був нормою. Тільки що в останні двісті років все більше і більше країн виходять з нього. І майже всюди рецепт виходу один і той самий: прихід до влади політичної еліти, яка має політичну волю міняти країну.

Це не погода, а якесь божевілля. Побудив усіх о 2:30 ранку, маючи намір вирушити о 5. Було мрячно і сніжно, але загалом стерпно; однак за сніданком вітер став дужчати, а о 4:30 уже розбушувалась повноцінна південна буря. Стіни для поні знесло, зібралися великі замети, які швидко поховали під собою сани. Сильнішого літнього вітру я тут ще не бачив.

Написати нині оригінальну узагальнюючу історію України, яка б не нагадувала шкільний підручник, важко. Для цього потрібно обрати незвичний кут зору, застосувати нову оптику. Ярослав Грицак спробував зробити це. Для розгляду минулого він обрав, як пише сам, «свій улюблений інструмент — телескоп”, і його книга стала цікавою спробою розглянути українську історію з перспективи світової.