День народження російської вченої як державне свято України

15 серпня наші колишні колеги в "русском мире" святкували День археолога. Як не дивно, частина українських археологів, також... Саме цього дня, 15 серпня, народилася дослідниця Трипільської культури московська вчена Тетяна Пассек. Я з повагою ставлюся до наукового доробку цієї московської дослідниці, але день її народження - 15 серпня, не мусить бути святом для українських археологів

 

15 серпня наші колишні колеги в "русском мире" святкували День археолога. Як не дивно, частина українських археологів, також...

У чому проблема? - спитаєте ви. А, у тому, що увесь цивілізований світ святкує День археолога у третю суботу жовтня. І, лише в РФ, Білорусі і Казахстані День археолога святкують 15 серпня.

Причому, якщо у перших трьох названих країнах це свято не є державним, то у нашій державі, завдяки Президенту України Віктору Ющенку, воно, окремим Указом (№ 694 від 6 серпня 2008 року), внесено у перелік державних свят.

Цікавою є історія лобіювання цього Указу, як і мотивація осіб, які "вперто" просували цей злощасний Указ до Кабміну. Але, гадаю, частина тих ініціаторів нині вже не так часто дивиться на світ і на науку через російські окуляри, як колись і тому невдовзі, у своїх спогадах-мемуарах, правильно і об'єктивно розставить акценти, як то все тоді відбувалося.

Чому росіяни святкують День археолога 15 серпня..?

Та, тому, що саме цього дня народилася дослідниця Трипільської культури московська вчена Тетяна Пассек. Я з повагою ставлюся до наукового доробку цієї московської дослідниці, але день її народження - 15 серпня, не мусить бути святом для українських археологів.

Ну, от чому українські археологи ментально не можуть відірватися від традицій російської археологічної школи..? І ніяка війна, і жодні систематичні та брутальні провокації РФ проти України на усіх рівнях по цілому світі, їм не вправить мозги. Бо то - археологічний "старший брат"...

 

Одним словом - загадкова душа українського археолога: з одного боку він постить на своїх сторінках і групах у ФБ світлини з українсько-російської війни і фотографії розчленованих, російськими бойовиками, тіл українських бійців та зґвалтованих, тими ж росіянами, українок над якими, перед смертю, по-садистськи знущалися, а з іншого - святкує 15 серпня як, ніби-то, своє професійне свято...

Мабуть, не буде особливою натяжкою уявити, що 15 серпня, одночасно з українськими археологами (які все ще святкують цю дату), свій келишок за "нашу родную археологию", піднімуть і бойовики "ДНР" і "ЛНР" з дипломами істфаків, які свого часу брали участь у розкопках.

Підніматимуть завтра стакани "с водочкой" також наші колишні колеги з експедицій, а сьогодні - росіяни-вбивці, які беруть участь у їхній "спецоперации" Не думаю, що вони забули як колись, разом з нормальними людьми з інших країн, ночували в палатках, зранку виходили на розкоп, а по-обіді займалися камералкою. Ну, а сьогодні, вони вже цілком переродилися і кожним нервом свого єства бажають знищення України як держави і смерті кожному українцеві...

Отож, колеги, подумаймо про цей нюанс у "святкуванні" неукраїнського Дня археолога...

Чому б головній профільній науковій інституції нашої держави не запропонувати проект Закону України про скасування радянського Дня археолога - 15 серпня, який, свого часу, запровадив уряд Віктора Ющенка. Адже, сьогодні, це російсько-радянське за суттю, свято - урочисто відзначають виключно в археологічних експедиціях нашого заклятого ворога та його сателітів.

P.S. У Сполучених Штатах Америки святкують Національний день археології 22 жовтня (офіційно запроваджений 2011 року).

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.