Націоналістичний рух в міжвоєнне десятиліття насамперед асоціюється з Євгеном Коновальцем. З 1920-го – від створення УВО й по 1938-й – загибель Коновальця, він мешкав у Відні, Львові, Берліні, Женеві, Римі та кількох менших європейських містах. Про себе говорив, що живе як «бездомний бурлака», а про найближчих співробітників як про «людей невідповідних і нездібних виконати завдання».

Сьогодні між Литвою та Україною існують міцні та добрі дипломатичні стосунки. Схожість історичного шляху, який пройшли дві наші держави у ХХ столітті є очевидною. Як і Україна, Литва виборювала свою незалежність після Першої світової війни, як і в Україні у Литві був свій антикомуністичний рух опору після Другої світової. Цікавим епізодом є співпраця українських націоналістичних організацій із Литвою у міжвоєнний період.

Оунівці заснували на Донеччині близько 600 шкіл, 8 із 12 українських газет, охопили мережею 18 із 35 районів, організували три окружні проводи та змогли поновити два склади обласного проводу після німецьких репресій

Завдяки допомозі групи УВО у Ґданську 1925 року литовцям вдалося успішно переправити до себе два підводні човни, куплені в Німеччині. Маючи українську інформацію про розташування польських морських сил, литовські моряки успішно доправили субмарини до Литви.