Інколи так буває — спостерігаєш за якимось суспільним збуренням і розумієш тільки те, що все розумієш, а все ж тобі чогось та бракує. А потім збігається дві малозначні самі по собі події й усе різко стає на місця. Десь так вийшло в мене в історії з бідолашною єгипетською акулою, з’їденим нею москалем і темою про "розлюднення", яку започаткував Арестович.

В російських підручниках з'явилася офіційна історія "спєціальнай ваєннай апєрациі". Видання SOTA опублікувало фото уже надрукованого підручника для 10-11 класів, навчання за яким почнеться уже з 1 вересня.

Під час строкової військової служби одним із моїх найкращих армійських товаришів був башкир. Днями переглядав статистику втрат російських окупаційних військ в Україні. Це підштовхнуло до написання цього тексту – свого роду звернення до мого товариша та всього башкирського народу. Я – Міністр оборони України. Сьогодні моє завдання – створювати умови, щоби Сили оборони України ефективно знищували ворогів моєї країни. У тому числі і башкирів, якщо вони будуть у складі армії російських окупантів. Але в ситуації, що склалася, я бачу привід задуматися для справжніх лідерів башкирського народу – одного з найчисленніших у Росії.

Жодного російського громадянства до 1992 року не існувало. Постійна прописка автоматично ставала громадянство. Але Онуфрій виїхав із Лаври-Загорська-РРФСР 1988 року. Паспорти України почали видавати 1994 року. Значить, він шість років порушував закони СРСР-УРСР, не отримуючи прописку за місцем нової роботи і проживання та користувався паспортом СРСР з недостовірною пропискою. Це дрібниця, але вона яскраво вказує на міру зневаги високих церковників до цивільних законів

Серед дослідників та інтелектуалів існує дискусія, чи можна вважати колоніальною владу Москви і Петербургу над Україною в давніші часи. І хай там як, але сучасна війна РФ проти нашої країни – еталонно колоніальна

Хтось бачить історичний реванш за привласнення північно-східними сусідами спадщини Русі. Хтось вірить: зміна назви поміняє уявлення світу про походження та сьогодення Росії. Хтось сподівається, це навіть запустить процес розвалу останньої імперії, яка «по документах» федерація

Перший відомий випадок стався в березні 1919 року. В центрі Львова. На Цитаделі. Перед розстрілом, звичайні сільські юнаки із передмістя вигукнули: «Слава Україні!». Це були хлопці, яких обвинуватили в розвідувальних діях на користь української армії. Їхні прізвища – Фолис та Саламонович (за іншими даними цим другим був ремісник Єремійчук). Розстрілювали їх, прив’язавши до спеціально вкопаних стовпів, зв’язавши руки колючим дротом. Кожному на плечах намалювали крейдою хрест, там де серце. Стріляли в спину.

У голови совєта міста Рославль Нікалая Конопацького пролунав дзвінок. Телефонував Вадим Смольянінов, головний більшовик Смоленської губернії: мовляв, на допомогу московським протибільшовицьким силам через Рославль їде ешелон – треба зупинити!