З початком війни із Росію в Україна активно зміцнює національну ідентичність. Зросла державна підтримка української мови, культури, формуються спільні погляди на наше минуле. Території, окуповані на початку війни, теж суттєво змінилися. Тільки там напрямок змін протилежний - стирання української національної ідентичності, русифікація, реанімація совєтських міфів про минуле. Відтак вже зараз постає питання, що будемо робити, аби долати цю прірву після звільнення окупованих теренів.

Усе як у сповільненому кіно: повертаю голову вправо де сидить моя донька Лада, і бачу як скло у вікні біля її голови розлітається на друзки... Тут у мене спрацьовують якісь асоціації з кінофільмів чи що, я кричу: "Лада пригнись!". І бачу, що пригнутися вона не може, бо на колінах у неї стоїть велика переноска з пораненим за день до цього котом. Можливо це врятувало їй життя, бо якби вона пригнулася, то куля, яка потрапила, як потім виявилося, їй у живіт, могла потрапити в голову або шию…

Ми їхали доволі повільно: уся дорога була засипана уламками. Тому рештки можна було розгледіти у подробицях: чужа форма, опалена вогнем голова, рук і ніг не було видно ані поруч, ані десь далі. Я спіймав себе на думці, що я не маю жодних емоцій: ані жаху, ані огиди. Я сприймав ці рештки іншої людини так, ніби на дорозі лежав шматок деревини, чи щось інше подібне, що ніколи не було живим... Раптом ми побачили перший блокпост. Над ним майорів прапор. НАШ

"12:45, субота 12 березня, Северинівка. Живі. Дивом принесло інтернет. Світло з'являється інколи завдяки генератору, соляри є ще на кілька днів. "Гості" ще тут, вскривають будинки, шукають їсти Розбили мінометом одну з вишек мобільного зв'язку. Усіх люблю! Привіт від Мами"