Десь улітку 1963 року, коли я перебував на лікуванні в Київському туберкульозному диспансері, що на Байковій горі, до мене завітав незвичайний гість — підліток-школяр, учень однієї з київських шкіл. Його цікавили різні питання української літератури та історії, а сам він виявився вельми обізнаним як на свій вік. Ми з ним довгенько говорили, і я дав йому почитати щось зі старих видань, які в мене були із собою

У розповіді про діяльність більшовицького режиму в Україні у нашому інформаційному просторі вагоме місце займають віктимні історичні міфи, які гіперболізують спроможності наших ворогів та кількісно перебільшують смерті українців, знецінюючи цим український спротив та реальні втрати. Загалом такі міфи підтримуються лише тими особами, хто насправді далекий від історичної науки. Однак у 2021 та 2022 роках пальму першості у намірах віктимізувати наше минуле шляхом вигадок та фальсифікацій перехопили деякі науковці зі справжніми ступенями докторів наук