Липинський застерігає сучасних політиків від руйнуючого "націоналізму", що зводиться до фанатичних вигуків про "Неньку Україну", про "рідну мову", про клятих "Московітів і Ляхів", і покликані прикривати їхнє "зрадництво, безвольність, отаманію, самозакоханість, кар'єризм".