Уся країна воює, українці борються за виживання. Правдива інформація про історію - теж інструмент війни. Тому, природньо, що цікавість до свого коріння і минулого не вгасає. Досліджувати родовід зараз можна і треба. Можна, бо документів відскановано і опубліковано дуже багато. Треба, бо ми повинні твердо знати наше минуле. Не існує народу і країни без історії. До того ж, незнання її веде до того, що в суспільство, яке історично темне, тягне свої щупальці пропаганда. А от вона вбиває, нищить, руйнує і забирає все дороге

У нашій уяві закріпилося поняття того, що УНР припинила своє існування десь на початку 1920-х. Усі політичні, державні й військові діячі, а також Армія УНР десь ніби розчинилися за кордоном, виїхавши на еміграцію. В Україні запанували більшовики й державотворча традиція була перервана. Феномен існування уряду Української Народної Республіки в екзилі (на еміграції) взагалі не усвідомлений пересічними колами українців. Але саме Уряд УНР в екзилі зберігав тяглість української державності. Підтвердженням цього є його архівні документи, які із здобуттям незалежності були передані незалежній Україні

Центральний державний історичний архів у Києві представляє широкому загалу документи, які висвітлюють історію конституційної думки та ідеї української державності – від Литовських Статутів до створення Конституції Пилипа Орлика