"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"
Мало кому відомо, що у Львові упродовж майже півтисячоліття не було жодного легального закладу торгівлі алкоголем. Принаймні немає навіть згадки про корчми або шинки у місті Лева. Дозвіл на шинкування був результатом лобізму в кулуарах магістрату.
Той, хто жив у Радянському Союзі, напевне, пам'ятає ці острівки "загниваючого капіталізму" у Москві, Ленінграді, Києві, Ялті та інших містах СРСР. Звичайна людина могла, вистоявши чергу, потрапити туди хіба на екскурсію.
У середній галицькій громаді протягом року відбувалося 40 весіль, 100 хрестин, 70 похоронів, а її представники брали участь у 45 ярмарках. Жодна з цих подій не обходилась без традиційного чаркування.
"Спотикачі" і "Кубанські" - оспівані у фольклорі і класиками. Масові "Русские". Дефіцитні настоянки і брутальний напій "Козацький". Ці етикетки супроводжували громадян радянської України в найсвітліші і найважчі моменти життя.