Проспект Небесної сотні в Одесі не носитиме імені Жукова

Проспекту Небесної сотні в Одесі не повернуть стару назву – рішення про скасування розпорядження Геннадія Труханова, про проведення громадських слухань щодо повернення назви Маршала Жукова проспекту Небесної сотні залишив в силі апеляційний суд.

П'ятий апеляційний адміністративний суд залишив чинним рішення попередньої інстанції, повідомляє Depo.Одеса.

 

Як розповіла виданню депутатка Одеської міської ради Жанна Мандриченко, партія "Європейська солідарність" домоглася визнання незаконним розпорядження міського голови від 14 вересня 2020 року №793 про повернення деяким об'єктам топоніміки попередніх назв (Жукова та 25 Чапаївської дивізії).

"В першій інстанції окружного адміністративного суду змогли довести свою позицію. Труханов подав апеляцію і сьогодні нам вдалося відстояти свою правову позицію вдруге", – зазначила Мандриченко.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.