У Луцьку на території знесеної садиби знайшли фрагменти скіфського посуду. ФОТО

У центрі Луцька на території знесеної у квітні історичної садиби знайшли фрагменти посуду, ймовірно, скіфського періоду.

Про це розповів учасник Волинської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, науковий працівник Охоронної археологічної служби Віктор Баюк на своїй сторінці у Facebook, повідомляє Локальна історія.

 

За його словами, Волинська археологічна експедиція Охоронної археологічної служби України провела дослідження в центральній частині Луцька. Раніше там була садиба часів Волинського воєводства, яку знесли у квітні.

Під час розкопок дослідники виявили матеріали ранньомодерного, пізньосередньовічного та давньоруського часу.

"Справжнім відкриттям стали фрагменти кераміки ранньозалізного часу, майстерно реставровані до цілих форм колегою Олексієм Войтюком. Знахідки, імовірно, належать до скіфського періоду, що датується серединою І тисячоліття до нашої ери", – написав Баюк.

 

Також він зазначив, що люди, які користувалися цим посудом, жили приблизно за 2400 років до будівництва садиби. Окрім того, учасники експедиції підкреслили, що, скоріш за все, посуд використовувався у побуті як столові предмети. На ньому немає ознак, які б вказували, на те, що знахідки могли мати якесь культове призначення.

 

Археологи переконані, що артефакти підтверджують заселення первісного вододільного пагорба між річками Стир та Сапалаївка у Луцьку, а також необхідність археологічного супроводу робіт у межах історичного міста.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.