У Німеччині знайшли поховання українських солдатів, які зникли під час Другої світової війни

У Німеччині виявили останки українських солдатів, які зникли безвісти понад 80 років тому.

Про це повідомив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

 

Останки виявили у 2021 році в одному з районів Бремену на півночі Німеччини, де розпочалася підготовка до промислового будівництва.

Будівельний майданчик планували розмістити на місці засипаного піском колишнього кладовища часів Другої світової війни. Серед місцевих це місце поховання радянських військовополонених і примусових робітників було відоме як "Російське кладовище".

"Українські дипломати в Генеральному консульстві України в Гамбурзі дізналися про плани будівництва. Звісно, ми розуміли, що кладовище ніяке не "російське", а радянське, і що серед радянських військовополонених і примусових робітників могли бути українці", — написав Кулеба.

Українські дипломати разом із місцевими активістами звернулися до місцевої влади та наполягли на важливості для України дослідження цього місця і гідного вшанування всіх жертв. Будівництво призупинили та провели дослідження.

Кулеба додав, що після завершення війни американська армія задокументувала на кладовищі 772 поховання. Але в 1947—1948 роках були перепоховані лише 456 з них. Згодом розкопки з невстановлених причин припинили, а саме кладовище засипали двометровим шаром піску. "Понад 300 поховань могли залишатися забутими і без належного вшанування", — зазначив міністр.

Після звернення дипломатів влада Бремену оголосила про початок археологічних розкопок, до яких долучилися студенти-археологи КНУ ім. Тараса Шевченка. Один з них знайшов жетон, який належав українському солдату Івану Пастернаку. Також археологи знайшли останки ще двох українських воїнів — Сергія Селика (Зелика), уродженця Київської області, і Миколи Ковальчука з Волині.

 

"На розкопках ще є неідентифіковані рештки, тож незабаром нас можуть очікувати нові відкриття. Розкопки триватимуть до березня 2022 року", — заявив Кулеба.

Година папуги. Велике кохання Зоф’ї Бартницької

Через 70 років пані Бартницька пригадувала останні чутки, які долинали про долю її чоловіка з СРСР, з самого сходу України: «Брат чоловіка, колись там — не знаю, коли — контактував з якимись військовими чинами. Йому сказали: «Його нема серед живих. Тільки не можна про це говорити». Колишній агроном, поручик резерву Зиґмунт Бартницький зник. Про те, що з ним трапилось, не можна було говорити 50 років.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР