МЗС Німеччини уперше визнало, що покаяння за воєнні злочини проти українців не є достатнім

Глава МЗС Німеччини Анналена Бербок визнала, що покаяння за воєнні злочини проти українців не достатньо присутнє у німецькій історичній свідомості.

Як повідомляє "Європейська правда", про це Бербок заявила у відеозверненні до конференції глав закордонних місій України, яка відбувалась 21-22 грудня в Гуті.

 

"Наступного місяця Німеччина та Україна відзначатимуть 30-річчя дипломатичних відносин. Три десятиліття тому мало хто міг уявити, наскільки переплетеними будуть наші країни сьогодні – від особистих контактів до торгівлі та інвестицій.

Водночас я знаю, що нашу дружбу не можна сприймати як належне. Під час Другої світової війни німці скоїли жахливі злочини проти українців. Ці злочини не так присутні в німецькій історичній свідомості, як мали б бути", - заявила Анналена Бербок.

Вона запропонувала зробити наступного року річницю встановлення дипломатичних відносин між країною відправною точкою для подальшого поглиблення двосторонніх контактів та зближення України і ЄС.

"Я бачу величезний потенціал для більшої співпраці у галузі зеленої енергії. Я хотіла би рухатися вперед звертаючись до нашої спільної історії", - сказала глава німецького МЗС.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.