Генасамблея ООН схвалила російську резолюцію про «боротьбу з героїзацією нацизму»

Генасамблея ООН ухвалила щорічну російську резолюцію про «боротьбу з героїзацією нацизму, неонацизмом та іншими видами практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та повʼязаної з ними нетерпимості».

Про це повідомляє The Бабель.

 

За документ проголосували 130 країн, утрималися 49. Проти були лише США та Україна.

Резолюція рекомендує країнам вжити конкретні заходи, зокрема у законодавстві та у сфері освіти, "відповідно до їхніх міжнародних зобовʼязань у галузі прав людини з метою запобігання перегляду підсумків Другої світової війни та заперечення злочинів проти людяності та військових злочинів, скоєних під час Другої світової війни".

 

У США неодноразово наголошували, що незгодні з цією резолюцією, оскільки документ є спробою "узаконити російські кампанії з дезінформації, що очорняють сусідні країни і цинічно просувають спотворений радянський наратив про більшу частину сучасної європейської історії під виглядом припинення прославляння нацизму".

Зокрема, документ виправдовує підписання "пакту Молотова — Ріббентропа" між нацистською Німеччиною і СРСР та не відображає наслідків Другої світової війни, що призвели до поневолення деяких народів Європи.

Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця в коментарі Укрінформу раніше заявив, що боротьба з нацизмом та іншими проявами нетерпимості "не буде насправді ефективною без визнання Москвою ролі Сталіна у розпалюванні Другої світової війни".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.