На Тернопільщині знайшли братську могилу бійців УПА

На Тернопільщині в селі Лідихів Кременецького району виявили братську могилу з останками десятьох бійців УПА з Тернопільської, Львівської та Рівненської областей. Зараз триває їх ексгумація.

Про це повідомляє Суспільне.

 

Останки бійців УПА знайшли у братській могилі на глибині півметра. Усі скелети належать чоловікам. Про це розповіла антропологиня Меморіально-пошукового центру "Доля" Ольга Мінейко. За її словами, наймолодшому приблизно 15-17 років, найстаршому – 35. Усі воїни були високого зросту.

"Стан збереження цих кісток незадовільний. Це пов'язано із тим, що самі останки загиблих воїнів ховали за деякий час після смерті. Їх після бою збирали за два-три тижні, ховали вже в зимовий період часу, крім того сама могильна яма досить невелика.

Очевидно, що рештки були просто присипані землею, що призвело до значного руйнування кісткового матеріалу, проте в деяких чоловіків є добре збережені зуби, що зробить можливим аналіз ДНК", – каже антропологиня.

Науковці вважають, що вояків поховали жителі села, каже археолог Ярослав Онищук. Адже тіла поклали акуратно. Бійці були одягненими, збереглися їхні особисті речі.

"Тут є ґудзики від кітелю німецького солдата Вермахту. Тобто, це одяг німецького зразка. Є ґудзики від штанів, бачимо ґудзики від білизни, це означає, що ці люди були одягнені в основному в одяг німецького зразка. Але попри це, ми знаходимо ще ґудзики і залишки одягу радянського зразка.

Це свідчить про те, що це не була якась формація, тобто німці чи солдати Червоної армії, а це відповідає тій історії, що це воїни УПА, які одягалися у все трофейне. У все, що потрапляло під руку", – зазнає Ярослав Онищук.

 

Окрім залишків форми, видно також шматки теплого в'язаного одягу, скло від ліхтарика, гребінець і обручки, каже Ярослав Онищук. Директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета додає, що бій, у якому загинули воїни УПА, відбувся восени 1944 року.

"Тут через поле в урочищі перебували три сотні УПА і війська НКВД провели спецоперацію для того, щоб або вбити, або взяти в полон воїнів УПА.

Бій був доволі жорсткий, були великі сили як УПА, так і були стягнуті великі сили військ НКВД. Притягнули військову техніку, три танки, за певними свідченнями, брали участь у тому бою. Нам відомо, що тут у тому бої загинули 28 воїнів, які представляють три області України і три райони різних областей України", – розповів Святослав Шеремета.

Він наголосив, що на території села Лідихів є ще дві братські могили, однак їх наразі не знайшли.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.